Коли жиди в Старім Заповіті не хотіли слухати Бога й зберігати св. закон, Бог навів на них, за кару, військо по­ганських сусідів, що зруйнувало місто Єрусалим, а жидів забрало до Вавилону в неволю. Гірка неволя й напімнення пророків опам’ятали вкінці жидів і вони почали каятися своїх гріхів. У 536 році перед Христом порушив Бог серце тодішнього царя Кира, і він дозволив жидам вернутися до рідного краю та відбудувати в Єрусалимі свою святиню. Одночасно звернув їм цар яких 5400 штук золотої й срібної посудини, що її забрав був колись вавилонський цісар На­вуходоносор з єрусалимської святині. В тому часі вернулося до Палестини поверх 42,000 жидів зі своїми невільниками й маєтком. Провідниками тих поворотців були: Зоровавель, князь з Давидового роду, і первосвященик Ісус, син Йосе­дека. Наступного року по повороті з неволі почали жиди будувати в Єрусалимі нову святиню. Але знайшлися такі люди, які почали завзято виступати проти тієї будови, наче б то на це не, настав ще час, і через них будову на довгий час припинено. Тоді, для піддержки й потішення жидів, покли­кав Бог пророка Аггея, що почав промовляти:”Так говорить Господь сил небесних: Ці люди говорять: Не настав ще час будувати Господній храм”. А вам же час жити в ваших прикрашених будинках, коли тим часом цей дім стоїть пусткою? Оце ж так говорить Господь Саваот: Зверність свої серця на свої дороги… Ідіть-но в гори, до­бувайте дерево та будуйте храм, щоб Мені був до вподоби і Я прославлявся в ньому, говорить Господь. Ось ви надіє­теся багато, а виходить мало, а що приносите додому, те Я розвіваю. Чого ж воно так? Говорить Господь Саваот: Це за мій дім, що стоїть пусткою, а ви хапаєтеся кожен до свого дому. Тому то небо зачинилося над вами й здержує
свою росу, а земля здержує свій урожай. І покликав Я по­суху на землю й на гори, на хліб і на сік виноградний, на олію і на все, що родить земля, на людину і скотину й на все, що роблять руки… І збудив Господь духа в Зоробабелі, сині Салатіїловім, князеві юдейськім, і духа в Ісусі, сині Йоседековім, перво­священикові, так як і в усій решті народу, і взялися вони до роботи біля дому Господа Саваота, свого Бога.”
Богу сподобався цей послух народу, і він незабаром він сказав їм устами Aггeя велике пророцтво потішення: “Так говорить Господь Саваот: Ще трохи, це станеться скоро, затрясу небом і землею, морем і суходолом; порушу всі народи, і прийде Той, що його бажають усі народи, і на­повню цей дім славою, говорить Господь сил небесних… Ве­лич цього останнього храму буде більша, як давнішого і на місце пішлю мир, говорить Господь небесних сил.”
Цими словами св. пророк Аггей потішав жидівський на­рід, що їх нова церква перевищить славою Соломонову свя­тиню, бо в цій новій церкві з’явиться ожиданий усіма наро­дами Месія-Спаситель, що принесе всім людям мир. Ці слова передрікали також величину нашої св. Церкви, що її Спаситель мав сам заснувати. Заохочені цим пророцтвом жиди щасливо докінчили бу­дову нової святині.
Св. пророк Arreй написав маленьку пророчу книгу, що мала дві глави.