Св. Андрій належав до тих двох Божих вибранців, що перші, з-поміж дванадцяти апостолів, мали щастя пізнати Спасителя і розмовляти з Ним. Цю зустріч підготовив своїми словами св. Іван Хреститель, що їх він висказав до своїх учнів, як побачив над Йорданом Ісуса Христа. Про це таку вістку подає нам св. євангелист Іван, що був тоді над Йорданом з Андрієм і чув Предтечеві слова. Він пише: “І свід­чив Іван (Хреститель), кажучи: Я .бачив Духа, що сходив як голуб з неба і перебував на Нім. І я не знав Його, але Хто післав мене охристити водою, Той мені сказав: Над ким по­бачиш Духа, що сходить і перебуває на Нім, це Той, що христить Святим Духом. І я бачив і свідчив, що це Божий Син. Наступного дня знов стояв Іван (Хреститель) і два з його учнів. І побачивши їдучого Ісуса, сказав: Це Божий Агнець. І чули обидва його учні, як говорив, і пішли за Ісусом. А Ісус обернувшись та побачивши їх, що йдуть за Ним, сказав їм: Чого шукаєте? А вони сказали йому: Равві, що значить у перекладі Учителю, де живеш? Сказав їм: Прийдіть і подивіться. Прийшли й побачили, де жив; і пере­були в Нього той день; а “було близько десятої години. А був Андрій, брат Симона Петра, один з двох, що почули від Івана і пішли за Ним. Він знайшов перш свого брата Симона і сказав йому: Ми знайшли Месію, що значить у пере­кладі Христос. І привів його до Ісуса.” (Ів. 1 :32-41).
Христовий апостол Ан­дрій походив з міста Бетса­їди. Він був братом св. апо­стола Петра і разом з ним займався риболовством. Ви­глядає, що він мав принай­мні малу освіту, був думаючою людиною і поза щоден­ною працею на хліб, цікавив­ся справою жидівського на­роду, тобто справою прихо­ду обіцяного Месії. Пізнати це з того, що з хвилиною виступу св. Івана Предтечі з наукою над Йорданом, він став учнем цього великого й суворого проповідника по­каяння. Коли ж св. Іван по­бачив Спасителя і з великою радістю, що міг виконати почесне завдання його Пред­течі, проголосив своїм учням, що Ісус Христос, це обіцяний Месія, що прийшов узяти на себе людські гріхи, Андрій, захоплений словами Предтечі, відразу вирішив познайомитися особисто з самим Спасителем. Вони обидва зі св. Іваном Богословом пішли за Ісусом і мали те щастя, що Він запросив їх до Себе в відвідини. Ця надзвичайна зустріч з Ісусом Христом тривала кіль­ка годин. Можемо бути певні, що під час розмови Христос потвердив Предтечеві слова, що Він справді обіцяний Месія, бо негайно по зустрічі прибіг Андрій до свого брата Симона, і з великим захопленням заявив, що Ісус Христос з Назарету, це довго вижиданий Спаситель світу. З того часу осталася про апостола Андрія та похвальна згадка, що він перший привів до Христа свого брата Петра, майбутнього Христового Намісника й першого видимого голову його Церкви. Андрій щиро радів, що вже прийшов обіцяний Месія, радів своєю зустріччю з Ним, а також і тим, що й його брат увійшов з Ним у тісні взаємини. Він радів і після того, як Спаситель призначив братові Симонові-Петрові біля Себе важливішу ралю, ніж йому самому.
При першій зустрічі Ісус Христос не покликав був ще Івана, Андрія й Петра, щоб вони відразу осталися при Нім як його невідлучні учні. З урочистим і рішальним покликом Він звернеться до них трохи пізніше. Тепер вони зможуть ще вернутися до свого риболовства і тільки час-від-часу приходитимуть до Нього, щоб послухати його божественної науки.
Про дійсне покликання Петра й Андрія на Христових учнів так оповідає євангелист Іван: “А коли Ісус Христос ходив над морем Галилейським, побачив двох братів, Симо­на, називаного Петром, і Андрія, його брата, як закидали сіті в море, бо були рибалками. І каже їм: “Ідіть у слід за Мною, то зроблю вас рибалками людей.” Вони зараз оста­вили сіті і пішли за Ним.” (Ів. 4:18-20). З цього часу вони вже будуть завжди з Ісусом як його невідступні приятелі й учні, приглядатимуться його св. життю й чудам, а Він поучуватиме їх про правди християнської віри й моралі та виховуватиме на Своїх апостолів. Петро й Андрій належати­муть до апостольської дванадцятки.
Останній раз згадує св. євангелист Іван апостола Андрія на кілька днів перед Христовими Муками. Він так пише: “Були деякі греки між ними (жидами), що поприходили, щоб поклонитися в празник. Ці отже приступили до Пи­липа, що був з Бетсаїди Галилейській, і просили його, кажучи: Пане, хочемо бачи­ти Ісуса. Прийшов Пилип і сказав Андрієві, Андрій знов і Пилип сказали Ісусові. Ісус же відповів їм, кажучи: При­йшла година, щоб просла­вився Син чоловічий.” (Ів. 12:20-23). Тут бачимо, що апостол Андрій знову привів людей до Христа. Апостол Пилип не був певний, що зробити з проханням греків, тому звернувся з цією спра­вою до Андрія, а цей вирі­шив її відразу в користь про­хачів.
Пo вознесінні Ісуса Христа й зісланні Святого Духа розійшлися Христові апосто­ли по різних країнах на проповідання Христової віри. Про те, де св. Андрій проповідував Христову віру, не маємо історич­ної певности. Однак з оповідань різних письменників про апостольські подорожі й смерть св. апостола Андрія вихо­дить, що він проповідував Христову віру тим людям, що жи­ли над Чорним морем. Свою апостольську працю закінчив св. Андрій мученицькою смертю в місті Патраї, на кавказь­кім боці, близько пізнішого Тмутороканя. Мав він умерти на дереві або хресті, що на ньому він висів прив’язаний два дні, поки віддав Богові духа. Про це так говорить св. Бернард: “А коли він побачив хрест, то не зблідло його лице і він не змінився, але повний радости молився: “О добрий, святий хресте, що за ним я тужу вже так довго! Спокійно і з ра­дістю приходжу до тебе. Ти прийняв мого Спасителя, прий­ми й мене, його учня, щоб через тебе я дійшов до Нього!” Чи це є слова людини чи скоріше ангела? Це слова мужа, що був спосібний так само терпіти, як і ми, а котрий любив Бога з цілого серця, і та любов була сильніша, як сама смерть. О, якби ми мали таку любов, який солодкий був би наш увесь труд, яким легким усяке вмертвіння, яким милим усяке страждання! Тому шукаймо цієї любови, а як її маємо, то зберігаймо її в собі та пам’ятаймо слова Спасителя, що хто хоче за Ним іти і бути його учнем, той мусить нести свій хрест.”