Дуже важливо усвідомлювати свята, які ми святкуємо. На Різдво ми вітаємося “Христос рождається”, в теперішньому часі. Отже, подію, яка сталася 2000 років тому, ми актуалізуємо. Не можемо думати собі, що лише апостоли були такі вибрані і їм повезло, що вони досвідчили Христа. Цей досвід Христа міг би пережити кожен із нас.

Євангеліє та богослужбові співи.
Найважливіше – взяти в руки Святе Письмо, Євангеліє, де описується подія Різдва. Ми бачимо цю розповідь не в одного з євангелістів. Почитати одну, другу, застановитися, задуматися. Коли ми маємо доступ до богослужбових книг – в Інтернеті можна знайти будь-що – почитати частини богослужбових співів, які співаються на Різдво.

Колядки.
Ми роками колядуємо ті чи інші колядки. Але взяти собі хвилинку, п’ять, застановитися над змістом колядок… Застановитися, як це: Бог – рождається? Бог – Предвічний? І коли нам це прийде, тоді в нас не буде просто прожите свято.

12 страв.
Це традиція, яку пов’язують з 12 апостолами чи 12 місяцями в році. Традиція є нам важливою, бо вона допомагає добратися до суті. Але маємо пам’ятати, що вона є “посередником”, традиція до чогось веде. Традиція не є сама в собі цінною. Важливо, щоб ті традиції оживали. Богослови кажуть “жива традиція”: щоб те, що є традицією, стало живим і важливим для мене.
Чи наші священики, миряни, які святкували на засланнях, де, дай Боже, одна страва була – що вони, не так само переживали Різдво? Тому дуже важливо триматись традицій, але йти в глибину цього свята.
Якщо добре упорядкувати час, то можна і приготувати 12 страв, і встигнути на Богослужіння.

Новонароджений Христос.
Часто ми надаємо більше важливості певним обрядам, звичаям, ніж самій людині. Наприклад, ця притча про Марту й Марію. Марта клопоталася багато, а Марія сиділа біля ніг Христа.
Я це часто досвідчую і у своєму житті. Я до когось приходжу, і вони вже біжать… Кажу: “Що ви втікаєте від мене на кухню? Я прийшов до вас поговорити! Я хочу з вами побути! Чаю попити чи взагалі нічого – просто побути!”.
І питання в нашому житті, що ми деколи звертаємо увагу на “прийняти” – добре, мене треба прийняти, – але забуваємо саму особу, яка прийшла.
Так само ми забуваємо саму подію, яка сталася. Ми повечеряли чи навіть пішли до церкви, поколядували, обійшли в гості, але що це свято має до мене? Ця подія сталася 2000 років тому… Чому ми її святкуємо? Чи це лише традиція? Чи це має якесь особливе значення для мене? Це важливо усвідомити. Бо ця подія 2000 років тому сталася задля мене. Христос став людиною, щоб людина була покликана до божественного життя. Христос для мене народився.
Не для “всіх” лише – хоч це так, але конкретно для мене.

dyvensvit