Кожна людина упродовж свого життя назбирує у душі певну «колекцію» добрих думок, діл, зауваг, а також і недобрих, грішних. Церква здавна пропонує робити час від часу такі реколекції – перегляд своєї «колекції думок». Так як і колекціонери час від часу переглядають свої колекції і те, що зайве, віддають або продають, а що потрібне – залишають, подібно й ми намагаймося також переглянути, чого у моїй душі забагато, а чого, можливо, не вистачає. Може, щось треба придбати, а чимось, можливо, поділитися.
Сьогодні ми можемо прослухати сотні наук чи проповідей, а навернень Духа майже немає. Практично те, що дитина візьме від батьків, трохи, можливо, в школі, вона не поглиблює, а відтак залишається на тому ж рівні у 12 і у 60 років. Навіть не знає усіх молитов, бо більше не зросла.
Є проблема у тому, як людина вміє слухати. Ми слухаємо, та не чуємо, оглядаємо, та не бачимо. Потрібно дуже звертати увагу на те, що Бог саме сьогодні хоче промовити до тебе і до мене. Важливо кожному задуматись над питанням: «Хто я є?». Адже те, що ми робимо, може бути великим в очах наших батьків, друзів, але в очах Божих воно є мізерним.
