У IV сторіччі працював між скитами й Готами над Дунаєм аріанський єпископ Ульфіль, що переклав Святе Письмо на Готську мову. Він навернув з поганства до Христової віри молодого Гота Микиту. Хлопець був розумний і побожний. Ульфіль висвятив його згодом на священика. Але св. Микита піддався фальшивому аріанському вченню, що Христос не був правдивим Богом.
Коли римські урядники жорстоко поводилися з Готами, що переховувалися від гунів у теперішній Молдавії, Атана­рик, король остроrготів, що були сусідами римлян, почав криваво переслідувати християн. Він наказав возити по містах і селах, де жили християни, поганського божка й примушувати їх до поклону тому ідолові. Хто відмовлявся, гинув мученицькою смертю. Звичайно палили християн живцем разом з дітьми, домами й церквами, де вони збиралися; деколи вбивали їх палицями перед вівтарем. Серед численних мучеників, що в той час прославили Бога кривавою жертвою свого життя, був і св. Микита. Він безбоязно проповідував віру в правдивого Бога, навертав до Нього поган, кріпив християн своїм прикладом і заохотою до видержливості в час переслідувань, аж поки його не зловили й не спалили живцем 378 року.