Діялося це 280 року в Малій Азії, (місто Антіохія Пизидська). Одного дня справляли там погани врочистість на честь свого божка Аполлона, святиня якого стояла у передмісті Дафне. Саме того дня прибули до Антіохії двоє побожних християн, Трохим і Савватій. Побачивши, що погани пияцтвом і пустотою начебто приносять жертви своєму божкові, а насправді гублять свої безсмертні душі, почали крізь сльози вголос благати Бога зглянутися на нещасних поган, просвітити та врятувати їхні душі. Ув’язнені за це, вони сміливо визнали свою віру в Христа, відмовившись принести жертви поганським божкам. За це їх мучили, а св. Савватієві тіло роздерли гаками. Покаліченого Трохима староста відправив до імператор­ського намісника в місті Синаді. Йшов туди св. Трохим у залізних ходаках із понабиваними всередині цвяхами, що всю дорогу калічили його ноги. В Синаді його тяжко побили, забили ноги в колоди та кинули до в’язниці. Вірного Божого слугу відвідував у в’язниці побожний, знатного роду християнин Доримедонт. Там вони обидва молилися. За те і його привели на суд та завдали йому різних мук. Вкінці обох св. мучеників намісник Діонисій звелів зарубати мечем.