За правління римського імператора Олександра Севера жив один славний римлянин, високий імператорський урядник, проконсул. Був він таємним християнином і похристиянськи виховував свою дочку Тетяну. Вона була доброю і побожною дівчиною. Не шукала земних радощів у скороминущих любощах та розвагах; її невинне серце наповнювало одне сердечне бажання: сподобатись Ісусові. 3 любові до Нього вона постановила жити в непорушеному дівицтві; згодом її прилучили до посвячених Богу жінок-дияконіс римської Церкви, що служили ділами милосердя.
Хоч імператор Север дозволяв християнам визнавати їхню віру (бо його самого виховувала замолоду похристиянськи його мати Юлія Маммея), та не забороняв урядникам переслідувати християн. Одним з них був префект Рима Ульміян. Довідавшись, що Тетяна християнка, наказав привести її до нього, де пробував вмовити її до відступства від Христа, щоб вберегти молоду, а до того ще надзвичайно гарну дівчину від смерті. Та св. Тетяна мужньо відкинула всі його намови. Розлючений префект наказав мучити її різними способами, а коли Бог чудом повертав їй здоров’я, наказав відрубати св. Тетяні мечем голову. Разом з дочкою загинув і батько, чия віра в Христа стала відома мучителеві. Меч привів одного дня батька й дочку перед престол Христа-Царя.
Сталося це близько 225 року. Історія св. Тетяни подібна до життя св. Мартини й Прискили, тому не відомо, яка з них правдива. Можливо, одна й та сама св. мучениця була названа в різних місцевостях різними іменами.
