У п’ятому сторіччі Етіопці підкорили собі частину Ара­бів і Жидів над Червоним морем. Коли там умер етіопський володар, що панував над поневоленими Арабами й Жидами, зірвалося проти наїзників повстання. Керував ним Дунаан, мабуть Араб, що прийняв був жидівську віру. При помочі своїх одновірців він зайняв місто Саафр, де безщадно зни­щив не тільки місцевий відділ війська, але також християн­ське духовенство, після чого церкву перемінив на синагогу.
По цій перемозі вирішив Дунаан здобути ще Негран, головне християнське місто в тій околиці. Однак мешканці Неграну так хоробро боронилися, що він міста не міг здо­бути. В своєму безсиллі Дунаан пішов на переговори і по­обіцяв негранцям, що дасть їм волю, якщо вони відступлять від оборони міста й добровільно піддадуться. Негранці пові­рили Дунаанові на слово і піддалися, але він слова не до­держав: по зайнятті міста він приказав убити кожного хри­стиянина, що не схоче відступити від Христової віри. Тоді згинув мученицькою смертю Арета, провідник оборонців міс­та, і 340 інших його побратимів. Всіх місцевих священиків, дияконів і черниць казав Дунаан спалити живцем. Згинула тоді також Аретова жінка з двома дочками й чотири тисячі інших чоловіків, жінок і дітей. Прославили Христа 523 року.