У галилейськім місті Ка­пернаумі жив за часів Ісуса Христа податковий урядо­вець – митар, що називався Леві. Хоч він був заможною людиною, проте його поло­ження в громаді не було легке й приємне. Це тому, бо жиди, а передусім фарисеї, вважали митарів, що стяга­ли податки для римської дер­жави, за нечесних людей і ворогів жидівського народу. Жиди мали таку велику від­разу до митарів, що не хоті­лли навіть увіходити в по­дружні зв’язки з такою ро­диною, що в ній хтось був митарем, недопускали їх до участи в своїх релігійних від­правах і не хотіли входити з ними ні в які товариські взаємини. Митарів недолюб­лювали навіть погани з тієї причини, що звичайно такі митарі стягали завеликі податки.
Коли Ісус Христос почав навчати людей і робити чуда, на Левія зробило це таке сильне враження, що коли одного дня Христос несподівано звернувся до нього, щоб пішов за Ним, Леві покинув своє митарське зайняття і став Христо­вим учнем. Погорджуваний досі митар пішов беззастережно за порушенням Божої ласки. З того часу його стали нази­вати новим іменем – Матей. Сталося це на другому році Христової апостольської праці.
Ставши Христовим апостолом, Матей увесь час перебу­вав із Христом, вважно прислуховувався його божественній науці та був самовидцем Його численних чудес. По возне­сінні Господнім він кілька років проповідував Христову віру в Юдеї й довколишніх країнах. У тому часі, за надхненням Святого Духа та на прохання навернених жидів, він написав (приблизно 41 р.) своє св. Євангеліє. В своїм Євангелії ста­рався Матей переконати жидів, що Ісус Христос є обіцяний Месія. Євангеліє було написане вживаною тоді жидами ара­майською мовою. Незабаром його перекладено на грецьку мову.
Місцем апостольської праці Матея по виході з Палести­ни була, мабуть, частина Азії на південь від Каспійського моря. Де і якою смертю вмер св. апостол Матей, не маємо певної вістки. Св. Церква почитає його як св. мученика.
Як євангелиста, малярство представляє св. Матея з по­добою чоловіка. Такий символ став особливою відзнакою св. Матея тому, бо він на початку свого євангелія подає ро­довід Ісуса Христа, чим підкреслює його походження як людини.