Св. євангелист Лука народився в Сирії, в місті Антіохії, і походив з грецької поганської родини. По званню був він лікарем. Коли навернувся до Христової віри, то став учнем і помічником св. апостола Павла. В своєму посланні до Ко­лосян св. Павло згадує його поіменно: “Поздоровляє вас Лука, улюблений лікар.” (4:15). Коли св. Павло, після свого ув’язнення, відкликався до цісарського суду і виїхав до Ри­му, разом з ним поїхав теж Лука. З того часу Лука постійно перебував біля св. апостола, хіба що з його доручення му­сів виконати якусь духовну працю в новозаснованих церков­них громадах.
Найбільше вславився Лука тим, що написав одне св. Євангеліє й Апостольські Дії. У своїм Євангелію він хотів подати християнам упорядковане оповідання про те, чого вони досі навчалися. Про це він так пише на початку свого Євангелія: “Тому, що багато намагаються скласти історію про події, які сповнилися між нами, як передали нам ті, що спочатку були самовладцями й слугами слова, забажав і я, вивідавшись перш про все докладно, по порядку написати тобі, достойний Теофіле, щоб ти пізнав певність тих слів, яких тебе навчено.” (Лук. 1, 1-4). Підо впливом діяння Свя­того Духа, Лука старався написати все згідно з історичною правдою. Йoгo св. Євангеліє є наче доповненням Євангелій св. Матея й Марка. Він подав нам згадку про шість чудес
і оповів нам вісімнадцять притч, що про них нема згад­ки в інших Євангеліях. Між іншим, він докладно описує св. події благовіщення, зу­стріч Пресв. Богородиці з Єлисаветою, народження Ісу­са Христа, обрізання, стрі­тення, а також зворушливі
притчі про блудного сина, доброго пастиря, митаря і фарисея, Самарянку та навер­нення розбійника на хресті.
Ці притчі підкреслюють ве­лике Боже милосердя та при­носять розраду розкаяним грішникам.
Крім св. Євангелія, напи­сав Лука також “Апостольські Дії”. Ця книга була до­повненням його Євангелія. “Апостольські Дії” написав він у тім намірі, щоб висту­пити проти фальшивих оповідань про життя й дії св. апостолів, а одночасно скласти правдиве засвідчення про чудесні Божі діла при засновуванні Церкви та оповістки про деякі чуда, що ними Бог закріплював це велике діло між людьми. Згадавши на початку книги деякі дії передових апостолів після вознесіння Христа Го­спода, він у наступних розділах своєї книги описує нам пе­редусім діяльність і чуда св. апостола Павла, чого він був самовидцем.
Своє Євангеліє написав св. Лука, мабуть, перед 60 ро­ком, а “Апостольські Дії” під час ув’язнення св. Павла в Римі.
Св. Епіфаній згадує, що після мученицької смерти св. Павла, св. євангелист Лука проповідував Христову віру в Іта­лії, Дальмації і Македонії. Однак ми не маємо певности, де він умер і чи був мучеником. Тому, що св. Лука розпочинає своє Євангеліє оповіданням про священицьку службу св. пророка Захарії, а перед­усім тому, що підкреслює речі зв’язані. зі священицтвом Ісуса Христа, християнська старовина на основі видіння св. про­рока Єзекіла (1 :10), почала додавати на образ св. Луки та­кож подобу вола, тобто знак жертви.
Св. євангелист Лука є небесним заступником лікарів, ма­лярів і різників.