Коли св. апостоли почали проповідувати Жидам і по­ганам Христову віру, то число християн так почало зроста­ти, що незабаром апостолам стало трудно дбати про всі їхні потреби. Порадившись, апостоли висвятили собі тоді сімох помічників, що мали займатися ріжними щоденними потре­бами своїх вірних, а самі посвячували ввесь свій час про­повідуванню Божого слова. Цих апостольських помічників називали дияконами-слугами.
Одним із цих перших дияконів був св. Пилип. Спочатку він служив вірним в їхніх дочасних потребах, а згодом по­чав теж ревно проповідувати Христову віру. Після муче­ницької смерти св. Степана, перейшов Пилип на апостольську працю в Самарію. Про це так пишуть Апостольські Дії (гл. 8): “А Пилип зайшов у місто самарійське (Себасте) і проповідував їм Христа. Люди ж уважали на те, що гово­рив Пилип, однодушно слухаючи й бачучи знаки (чуда), що їх творив. Бо з багатьох, що мали нечистих духів, виходили вони, кричучи великим голосом. Багато теж розслаблених і кривих стали оздоровлені. Була отже велика радість у тім місті… Коли ж увірили Пилипові, що проповідав про Боже царство та про ім’я Ісуса Христа, христилися мужі й жінки… Апостоли ж, котрі були в Єрусалимі, почувши, що Самарія прийняла Боже слово, післали до них Петра й Івана. Ці прийшли і молилися за них, щоб прийняли Святого Духа (св. миропомазання), бо ще ні на кого з них не був зійшов, тільки охрищені були в ім’я Господа Ісуса”.
А ангел Господній сказав до Пилипа, кажучи: Встань і йди проти полудня на шлях, що йде з Єрусалиму до Гази. Він є пустий. І встав і пішов. І це муж етіопець (жид) ско­пець, вельможа Канданії, цариці етіопської, що був над усіма її скарбами, прибув поклонитися в Єрусалим. І повертав сидячи на своїм возі і читаючи пророка Ісаю. І сказав Дух Пилипові: Приступи і прилучися до того воза. А Пилип прибігши, почув його, як читав пророка Ісаю. І сказав: Чи ти розумієш, що читаєш? Він сказав: І як же можу, коли хто не пояснить мені? І просив Пилипа сісти і сидіти з ним. А місце Письма, що його читав, було це: ‘Як вівцю на заколення ведено його, і як ягня перед стригучим його, без голосу, так не відкрив своїх уст. В пониженні взято його на суд. А його рід хто вискаже, бо з землі візьметься його життя?” А скопець сказав Пилипові в відповідь: Прошу те­бе, про кого говорить це пророк? Про себе, чи про кого іншого? Пилип, відкривши свої уста і почавши з цього Письма, проповідав йому Ісуса. А коли їхали дорогою, при­були до однієї води; і сказав скопець: Це вода, що боро­нить мені охреститися? І сказав Пилип: Коли віриш усім серцем, можна. А відповідаючи, сказав: Вірю, що Ісус Хри­стос є Сином Божим. І казав стати возові, і ввійшли обидва в воду, Пилип і скопець, і охрестив його. Коли ж вийшли з води, Дух Господній пірвав Пилипа, і більш не бачив йо­го скопець; і їхав своєю дорогою, радуючись. А Пилип знайшовся в Азоті, і переходячи проповідав усім містам, аж прийшов до Кесарії Палестинської коло Єрусалиму).”
Коли двадцять чотири роки пізніше ішов св. Павло пе­ред своїм ув’язненням до Єрусалиму, то вступив був у Кесарії до диякона Пилипа, що проживав тут зі своєю роди­ною. “І ввійшовши в дім Пилипа євангелиста, що був один із семи (дияконів), полишилися тут у нього. А були в нього чотири дочки, дівчата, що пророкували.” (Ап. Д. 21 :8-9).
Згідно з старовинним переданням, св. Павло висвятив був св. Пилипа на єпископа Тралії, в Малій Азії, де він поширяв Христову віру і де закінчив своє життя.