У вірменському місті Міясинах був монастир, славний чудотворною іконою Пресвятої Богородиці.
Коли почала ширитись іконоборча єресь, єретики-фанати нападали на церкви й монастирі та нищили св. образи, а вірних, що дотримувались давнього й спасенного вшануван­ня св. ікон, били, ув’язнювали, навіть убивали.
Одного дня іконоборці напали на монастир у Міясинах і кинули чудотворну ікону Пресвятої Богородиці в озеро, недалеко від міста Мелі тин. Ця ікона пролежала в озері довгі роки. Коли ж за візантійського імператора Михайла ІІІ (842 – 86 7) та його матері Теодори настали для Церкви спокійні часи і віднови­лося загальне вшановування св. образів, чудотворна ікона Пресвятої Богородиці в Міясинах виплила ціла і неушкод­жена. Її знову помістили в монастирській церкві, а люди, довідавшись про це чудо, з усіх сторін сходилися до Міясин та прославляли Пресвяту Богородицю та її чудотворну ікону.
На пам’ ятку про це чудо кожного року відправляли окрему церковну богослужбу. Завдяки участі в ній численного народу, це свято одержало назву собор.