Одного дня постукав до монастирської брами юнак. Походив він з вірменського міста Єраполя й називався Теоктист. Полюбивши всім серцем Бога, він утік з дому своїх батьків і в святій тишині монастиря хотів раз і назавжди розпрощатися зі світом, повним нагод до порушення Господнього закону. Ігумен монастиря прийняв молодого Теоктиста між монаше братство. Але батьки юнака, зрозумівши, що він не на жарт пішов з дому, почали шукати його, відразу здогадавшись, де їхній побожний син може перебувати. Коли прийшли до монастиря й справді застали там Теоктиста, почали настоювати на тому, щоб він вернувся з ними додому. Та юнак вже встиг полюбити чернече життя. Батьки зовсім не звертали уваги на святі бажання сина: силою забрали його додому. Щоб вибити з Теоктистової голови монастир, почали говорити йому про гарну дівчину й весілля. Юнак, начебто слухаючи приманливі слова батьків, насправді думав про те, куди б йому втекти, щоб рідні не могли вже його відшукати. Приготувавшись добре, він утік другий раз з дому і помандрував просто до Єрусалима, звідки, повний побожних думок про Господа, пішов у пустиню над Мертвим морем, де була лавра Фанар, яка складалася з поодиноких келій пустельників та однієї спільної для всіх церкви. В цій пустині він замешкав у пустій печері по сусідству зі св. Євтимієм Великим. Став його учнем та одержав від ньш:о монаший постриг. Згодом вже спільно
вправлялися в чеснотах. П’ ять літ вони після празника Богоявлення ходили в Кутилійську пустиню і там перебували на молитві, нічних чуваннях та постах до квітневої неділі. Знайшовши несподівано на п’ятий рік печеру над глибокою деброю, виріuшли залишитися там назавжди. На новому місці обидва праведники не розмовляли, майже не їли, мало спочивали, хіба сидячи або стоячи, притриму­ючись за шнур, який звисав зі склепіння печери. Св. Теоктист часто 40 днів проводив без їжі, своєю молитвою проганяв злих духів з людей і свійських тварин. Згодом поселилося поблизу печери св. Теоктиста кількадесят пустельників,
збудували там монастир, у якому служив Богові також великий святець, преподобний Сава. Давню печеру перемінили на церкву, де душпастирював св. Євтимій, а св. Теоктист був ігуменом.
Коли Святому було 84 роки, Бог об’явив св. Євтимієві, що його перший учень, преподобний о. Теоктист, має перейти до вічної слави. Св. Євтимій відразу поспішив до св. Теоктиста, який на руках свого вчителя віддав Богові свою праведну душу 446 року. На його похороні був присутній також єрусалимський патріарх Анастасій.