Св. Параскева походила з сербської родини, з села Епі­бат. Обоє з братом Євтимієм були виховані своїми батьками в дусі хистиянської побожности. Коли Євтимій став згодом єпископом Мадита, Параскева в родиннім домі далі вела серед молитви й постів тихе життя побожної дівиці.
Після смерти батьків Параскева покинула рідне село і помандрувала до Єрусалиму. Відвідавши св. місця, вона пе­рейшла за Йордан у пустиню, де довгі роки провела на са­моті, живучи тільки для самого Бога. Життя її було постій­ною жертвою, бо жила самим зіллям і водою. Ії потіхою були сердечні молитви, що їх вона вдень та вночі складала з любов’ю перед Божим престолом.
Два роки перед смертю Параскева, з Божого наказу, що його вона одержала в видінні, вернулася через Царгород до свого родинного села і як чужа, вбога жінка провела решту свого життя при міс­цевій церкві. В селі ніхто не знав, що вона народилася в
селі Епібаті та що вона була сестрою єпископа Євтимія.
Коли вона вмерла, її похо­вали незамітно на місцевім цвинтарі. Діялося це в оди­надцятім сторіччі.
По багатьох літах Бог чу­десним способом показав людям нетлінні мощі св. Па­раскеви, що їх тоді з поша­ною перенесли до місцевої
церкви. При мощах св.Па­раскеви почали діятися чуда. У 1221 році казав болгарський і сербський король Іван Асан перенести ці св.
мощі до болгарської столиці Тернова, де їх з великою врочистістю зложено в королівській церкві. Під час воєнних не­спокоїв мощі св. Параскеви були переношені в ріжні місця, аж накінець 1641 року молдавський господар Василь Лупул постарався про перенесення св. мощів до міста Яс, де їх зло­жили в церкві Трьох Святителів.