Св. Лазар походив з Малої Азії й жив у сьомім сторіччі. Покинувши замолоду свою рідню, він удався на прощу до Єрусалиму, де насамперед відвідав набожно св. місця, а опі­сля вступив до недалекого манастиря св. Сави. Тут серед молитви і посту, в глибокій покорі і послусі настоятелям провів десять літ. Після висвячення на священика він про­живав якийсь час на самоті в пустині, а згодом оселився на т. зв. Галісійській горі близько Ефесу й Смирни. Тут однієї ночі він побачив огненного стовпа та почув ангельські голоси, які співали милозвучно: “Да воскреснет Бог і разточатся врази Єго.” Після того він поставив на цім місті церкву Христового Воскресіння, що на неї велику жер­тву склав тодішній цісар Константин IV. При церкві поставив згодом Лазар для себе стовп, що на ньому він, як “стовп­ник”, провів багато літ. Господь наділив його силою тво­рити чудеса й дав йому духа пророцтва. Згодом почали горнутися до нього Побожні мужчини, які, за його розумним духовним проводом, старалися жити тільки для Бога й спа­сіння душі. Умер св. Лазар Чудотворець на сімдесятому дру­гому році життя.