Візантійський імператор Аркадій (395-408) привіз з Єрусалима до Царгорода пояс Божої Матері. Його донька Пульхерія поклала цей пояс у золотому кивоті в церкві Пресвятої Богородиці. Там пробув він п’ять сторіч.
Коли Зоя, жінка імператора Лева Філософа (886-912), важко занедужала: її жорстоко мучив злий дух, то мала об’явлення, що видужає, як обв’яжеться поясом Пресвятої Богородиці. Тоді почали шукати цю дорогоцінну пам’ ятку і знайшли неушкодженою в церкві у золотому кивоті. Пояс поклали на хвору царицю, і вона відразу одужала. Опісля сховали пояс назад у кивот, а на пам’ятку про цю подію встановили свято “Покладення дорогоцінного пояса Пресвятої Богородиці”.
В церковній богослужбі оспівуємо цей пояс й заступництво Пресвятої Богородиці сердечною піснею: “Богородице Вседіво, людей покрове! Ризу і пояс твого пречистого тіла; як могутнє забороло, твоєму містові дарувала Ти безсіменним народженням твоїм, зостаючись нетлінною. У Тобі обновляється природа і час. Тому молимо Тебе: “Мир подай містові твоєму і душам нашим велику милість”.
