Однією з найбільш вшановуваних жінок у перших віках християнства була св. Текля. Наша богослужба величає її як “первомученицю й рівноапостольну”. Походила вона з багатої язичницької родини в Іконії (Мала Азія); була надзвичайно красива, розум­на і красномовна. До Христо­вої віри навернулася, мабуть, під впливом проповіді св. апостола Павла. Після св. Хрищення посвятила
своє дівицтво Господу Богові. Згодом була ув’язнена й мучена різними способами, з яких вийшла неушкоджена. Коли поганський суддя випустив її на волю, вона поселилася в горах Селевкії і там серед молитви й посту дожила до 90 років.
Оповідання про св. муче­ницю Теклю набуло леrен­дарного характеру, а постало через сто літ після смерті св. Павла.
Св. Єронім вважав цю леrенду за апокриф.