У місті Халкідоні над Чорним морем проти Царгорода жила дівчина великої краси, що ходила в темній одежі, була надзвичайно поважна й стидлива. Була це, як зазначають стародавні письменники, Євфимія, донька сенатора Філофрона та його дружини Теодоросії, побожних християн.
Краса Євфимії обіцяла їй багато веселих хвилин у цьому світі, але її чорна одежа була багатомовним засвідченням, що вона не бажає земних радощів, тільки всією душею звернена до небесної височини й того щастя, що його знаходять чисті душі в досконалій посвяті Господові Богу.
Коли Євфимія не погодилась брати участі в урочистості на честь поганського божка, жорстокий староста наказав її немилосердно мучити. Один вояк держав її за голову, а другий вибив їй зуби й розторощив уста так, що її гарне обличчя, волосся й одежа були залиті кров’ю. Опісля наступали все нові муки, аж укінці роздер її дикий ведмідь.
Сталося це 307 року. Після того ім’я св. Євфимії стало надзвичайно славним.
Однак подробиці з її життя не є певні. Історик Євагрій пише, що імператори, патріархи, люди усяких верств поспішали до Халкідона, щоб мати участь у тих благословеннях, що їх Бог давав людям через заступ­ництво св. Євфимії. Діялися за її посередництвом численні чуда. Над гробом Святої збудували велику церкву, в якій 451 року відбувся Вселенський Собор, який осудив єресь монофізитів: прихильників фальшивої науки про одну природу в Ісусі Христі.