Після зішестя Святого Духа апостоли почали пропо­відувати Христову віру, але тільки самим юдеям, бо до поган ізраїльтяни ставилися з великим упередженням.
Першим язичником, що прийняв Христову віру, був св. Корнилій. Докладну істо­рію його навернення подає св. євангеліст Лука в Діяннях Апостолів (гл. 10). Жив у Кесарії Палестин­ській один сотник, що звався Корнилій. Він своїм здоровим розумом дійшов до пізнання правдивого Бога, молився до Нього й прославляв Його своїми милостинями, що їх роздавав між людьми. Разом з усім своїм домом був побож­ний і богобоязний. Близько дев’ятої години дня, коли сотник набожно молився, з’ явився в його кімнаті Божий ангел і мовив:
– Корнилію!
Сотник глянув на нього і спитав зі страхом:
– Що, Господи?
Тоді Божий посланець сказав йому:
– Бог згадав про тебе, твої молитви й милостині піднялись перед Ним. Пошли людей до міста Яффи, щоб привели до тебе Симона, який зветься Петром й гостює в домі гарбаря Симона, що має дім над морем.
Корнилій прикликав одного побожного вояка й двох своїх слуг і послав їх по св. Петра. Коли наступного дня вони були в дорозі й наближалися до міста, св. апостол Петро вийшов близько полудня на крівлю дому, щоб помолитися. Він зголоднів, йому захотілося
їсти. Несподівано найшло на нього захоплення, і він побачив відкрите небо, звідки опускався на землю наче великий обрус, прив’язаний чотирма кінцями; в ньому було багато земних плазунів і небесних птиць. А з неба пролунав голос:
– Устань, Петре, заколи і їж!
Але апостол відповів:
– Ніколи, Господи, бо я ніколи не їв нічого поганого й нечистого.
А голос знову промовив до нього:
– Що Бог очистив, те не називай нечистим.
Так промовив голос із неба до св. Петра тричі; після цього взято обрус зі звіриною до неба.
Коли св. Петро задумався над своїм видінням, бо ще не розумів його значення, прибули під хату Симона посланці від сотника Корнилія та питали за ним. Тоді сказав йому Дух, щоб устав і пішов з тими людьми до сотника. Св. Петро відразу запросив посланців до хати й щиро погостив їх, а наступного дня зібрався й пішов з ними до Кесарії.
Тим часом сотник Корнилій скликав до свого дому рідню й близьких приятелів, всі разом чекали приходу св. Петра. Коли побачив Корнилій св. апостола, вийшов йому назустріч, припав до землі і вклонився йому. Св. Петро підвів його, кажучи: “Встань, бо я теж людина”. Опісля увійшли досередини, де св. апостол застав велику громаду запрошених людей. Побачивши їх, св. Петро почав говорити:
– Ви знаєте, що юдеєві не дозволено приходити до поганина; але мені об’явив Бог, що ніяку людину не слід вважати, нечистою чи поганою, тому я без вагання прийшов до вас. Тільки я ще не знаю, навіщо ви прикликали мене.
Тоді Корнилій оповів про з’ яву Божого ангела й Господній наказ – покликати Петра до свого дому. “І тепер ми всі
перед Богом стоїмо, щоб слухати все, що Господь тобі наказав”. Почувши це, св. Петро сказав:
– Бачу, що Бог не дивиться на особу, а в кожному народі, що боїться Його й чинить правду, є Йому милі люди. Він послав своє слово синам Ізраїля, звіщаючи їм мир через Ісуса Христа, що є Господом усіх. Ви знаєте що сталося по всій Юдеї, про Ісуса з Назарета, якого помазав Бог Святим Духом та силою, і який прийшов, добро творячи та зціляючи всіх, що їх диявол поневолив, бо Бог був з Ним. Ми були свідками всього, що Він зробив у краю Юдейськім та Єрусалимі, де Його згодом розп’ яли на хресті. Однак третього дня Бог воскресив Його й дав Йому силу з’явитись, не всьому народові, але нам, вибраним Богом свідкам, що з ним їли й пили після того, як Він воскрес із мертвих. Він повелів нам проповідувати народові й свідчити, що це дійсно Він, призначений Богом суддя живих і мертвих. Усі пророки складають про Нього засвідчення, що через його ім’я кожний, хто вірить у Нього, одержує відпущення гріхів.
Ще св. Петро не докінчив своїх слів, як на всіх, що слухали Боже слово, зійшов Святий Дух, і вони почали говорити різними мовами та величити Бога. Коли присутні юдеї здивувалися, що й на поган зійшла ласка Святого Духа, св. Петро відповів їм:
– Чи може хтось боронити води, щоб охристилися ті, що прийняли Святого Духа, як і ми?
І повелів, щоб їх христили в ім’ я Ісуса Христа.
Після св. Хрищення просили Корнилій та новоохрищена громада, щоб св. Петро залишився ще кілька днів між ними. Які щасливі були ті нові християни, коли могли кожного дня слухати науку самовидця Христового життя, його наук й численних чудес! Певне, не забули його слів до самої смерті й зберігали як дорогоцінну пам’ ятку та дороговказ на новій, християнській дорозі життя.
Коли сотник Корнилій прийняв св. Хрищення, то не тільки сам радів Божою ласкою правдивої віри, але з апостольською ревністю старався збагатити тим добром й інших поган; залишив свою родину й військову службу та став разом зі св. апостолами проповідувати Христову віру.
Св. Петро висвятив його згодом на єпископа Кесарії Палестинської, де він організував християнську громаду, а опісля перейшов проповідувати св. віру до міста Скепсії. В цьому місті був князь Димитрій, добрий знавець язичницької філософії й ревний шановувач поганських богів, а одночасно затятий ворог християнської віри. Коли Димитрій довідався про прихід до міста й навчання св. Корнилія, наказав привести його до себе, а опісля звелів йому в поганській святині принести жертву поганським богам. Але св. Корнилій помолився, зробив знак св. хреста, а як тільки вийшли надвір, святиня відразу завалилася. Розгніваний Димитрій наказав завести св. Корнилія до в’язниці й підвішати на стіні аж до наступного дня. Однак скоро настав у місті великий переполох, бо, виявилося, що звалища святині присипали жінку й сина Димитрія, які не встигли вийти надвір. Коли всі кинулися відгортати їх, нараз почули, що вони обоє голосно прославляють християнського Бога з-під каміння. Побачивши таке велике чудо, відразу привели з
в’язниці св. Корнилія, а коли він помолився, вдалося видобути з-під каміння матір і сина, зовсім неушкоджених, хоч навколо них навіть найтвердіше залізо розсипалося на порох. Після цього князь Димитрій повірив у Христа й охристився з усім своїм двором, а за ним – майже все місто.
Св. Корнилій залишився в Скепсії аж до смерті. Після нього душпастирем у Скепсії став Євномій, що його перед смертю висвятив св. Корнилій на священика.
Мощі св. Корнилія Бог прославив численними чудами. Але згодом люди перестали відвідувати гріб Святого й забули, де він був похований. Аж через 300 років Бог об’явив єпископові Сильванові з Троади, де спочивають мощі св. Корнилія. Коли розкопали гріб, знайшли св. мощі зовсім нетлінними. На цьому місці збудував Сильван гарну церкву.
За велику ревність у проповідуванні Христової віри Католицька Церква назвала св. Корнилія рівноапостольним, а за його терпіння – священомучеником, хоч він і не вмер мученицькою смертю.