Святе Письмо не подає нам ніякої певної вістки про батька й матір Пресвятої Діви Марії. Все, що ми тепер знаємо про них, довідалися з стародавнього християнського “Протоєван­гелія Якова”, що належить до апокрифічних книг. Та оскільки в Протоєвангелієві Якова” немає нічого, що б протирічило вченню св. Церкви, ми можемо без перешкоди скористатися відомостями про св. Якима та Анну, які передали нам у спадщину давні християни.
Яким (Ілій, Еліяким) походив з роду царя Давида. Його ім’ я означає “приготування для Господа”. Замолоду вступив у подружній стан із Анною, донькою священика Матана з покоління Юди, була тіткою св. Єлисавети, матері св. Йоана Христителя. Анна (її ім’я означає “ласка”) походила з поко­ління Леві, з роду первосвященика Арона й царя Давида.
Серед предків Якима та Анни були патріархи, первосвя­щеники, вожді і царі, тому їхнє походження відповідало тому, щоб бути батьками Матері Ісуса Христа, Царя й Первосвяще­ника.
Батьки Пресвятої Богородиці визначалися великою побожністю, що проявлялася в милосерді до вбогих, а головно – в сердечній любо­ві до Бога через сумлінне виконування Божих запові­дей і обрядових приписів.
Св. Яким був надзвичайно багатим, але не мав прив’я­зання до свого багатства; кожного року одну частину свого маєтку давав на
єрусалимську святиню, а другу роздавав убогим. Бездітність захмарювала життя цього подружжя. Не мати дітей вважалося в ізраїльтян карою за гріхи й було “ганьбою між людьми” (Лк 1:25). Юдеї знали, що очікуваний Месія буде потом­ком царя Давида. Якщо у когось не було дітей, то говорили, що така людина негідна мати в своєму роді Месію. Св. Яким та Анна, сердечно молилися, щоб Господь обдарував їх потомством, стараючись випросити собі цей Божий дар численними добрими ділами, але впродовж 50 літ спільного подружнього життя ніщо не змінювалося. Вони, щоправда, не нарікали на Бога в своєму горі, але гірко їм було жити між людьми без дітей. Одного разу на велике свято Обнови храму, згідно з законом Мойсея, всі несли Богові свої дари, Яким теж приніс
до єрусалимської святині свій дар. Коли став попереду одного юдея Рувима, той обурився на св. Якима й сказав у присутності первосвященика: “Не годиться тобі приносити дар першому, бо ти не дав потомства Ізраїлю”. Ці несправед­ливі й прикрі слова дуже засмутили св. Якима. Прилюдно понижений і засмучений пішов зі святині до священиків, що вели таблиці родоводів 12 ізраїльських поколінь, і запитавїх, чи не було між праведними ізраїльтянами такого мужа, що не мав би потомства. Довідавшись, що всі Богу вгодні ізраїльтяни мали нащадків, принаймні на старості літ, як св. праотець Авраам, він ще більше впевнився, що діти – то знак Божого благословення. Через це він так безмірно засмутився, що навіть не вернувся додому, а пішов із Єрусалима в гори, де паслося
його стадо. Там 40 днів і ночей суворо постив та гаряче мо­лився, щоб Бог зглянувся на нього та його праведну дружи­ну і дав їм хоч одного нащад­ка. Тим часом св. Анна, що залишилася вдома, довідалася про зневагу св. Якима в єруса­лимській святині й надзвичайно цим зажурилася. В своєму смутку вона вважала себе причиною зневаги чоло­віка, а через те найнещасли­вішою людиною в світі. Вий­шовши в садок, вона побачила на гіллі лаврового дерева гніздечко з малими пташеня­тами. Вид пташки-матері, що годувала своїх малих, так розхвилював серце св. Анни, що вона почала молитися: “Горе мені, одинокій, усуненійвід храму мого Господа Бога, горе мені перед усіма, пони­женій ізраїльській доньці! Всі радіють своїми дітьми, тільки я одна не маю цієї потіхи. Не можу прирівнятись ні до небесних птиць, ні до земних звірят: вони приносять Тобі, Господи, свій плід, тільки я одна неплідна! І з землею не можу порівнятися: бо й ця прославляє Тебе, Небесного Отця, своїми плодами, тільки я одна бездітна! Господи, Ти, що дав
Сарі сина в старості й відкрив неплідну утробу Анни, матері твого пророка Самуїла, поглянь і на мене, вислухай мою молитву! Адонай Саваот! Ти знаєш наругу безплідства, тому втихомир біль мого серця й розв’яжи мою неплідність! Нехай зроджене мною буде принесене Тобі в дар і нехай благословиться й прославиться в ньому твоє милосердя!” Після цього явився св. Анні ангел, принісши їй радісну вістку від Бога: її молитва вислухана. Щаслива Анна поспішила відразу до Єрусалима скласти Богові свою сердечну подяку. Там зустрілася зі своїм чоловіком, що мав теж звістку від Божого ангела. Принісши жертву в святині, вернулися
обоє, повні радості додому. Радісний день сповнення Божої обітниці настав 8 вересня. Праведне подружжя тримало на руках своє дитя, яким обдарував їх Господь після 50-літнього чекання, терпіння й сердечних молитов. Крізь сльози радості молився вдячний
Яким Богові: “Ти, Господи, дав нам колись, непокірним людям, воду зі скелі, а сьогодні, на радість нам, покірним, даєш плід із безплідних бедер!” А праведна Анна, тепер щаслива мати, піднісши серце до Бога, промовляла до Нього: “Ти, який замикаєш і відчиняєш безодню, підіймаєш воду на хмари й даєш дощ, дозволив і мені принести пречистий плід з безплідного кореня!” Яким приніс багаті дари у єрусалимської святині. Цим разом усі присутні – первосвя­щеник, священики, левіти й усі присутні – поздоровляли
щасливого батька, якому, як праотцеві Авраамові, дав Бог у пізній старості потомка.
Хто може збагнути щастя св. Якима і Анни! Господь сторицею нагородив довголітній смуток і пониження та наповнив їхні серця великою радістю. Їхній дім став наймилішим для Бога місцем у світі, з якого вдячність батька­, матері й любов доньки доносилися прегарним і сердечним щоденним славнем: “Величає душа моя Господа, і зрадів дух мій Богом, Спасом моїм!”
Народилася Пресвята Діва Марія, мабуть, у Єрусалимі. Святих Якима й Анну покликав Бог до себе, правдопо­дібно, ще перед Благовіщенням.
Святкувати їхню пам’ять почали на християнському Сході в V сторіччі, може, дещо раніше. На Заході вшановувати св. Якима й Анну почали набагато пізніше. Особливо величають люди св. Анну – матір Пресвятої Богородиці. 1382 року започаткувала св. Церква в латинському обряді окреме свято на честь св. Анни. А вшанування поширилося найбільше у Франції. Численні чуда, що сталися за посередництвом св. Анни, головно в чудотворних місцях д’Орей у Франції і де Бопре в Квебеку, є певним знаком, що Богові подобається вшановування св. Анни.