Велика радість бу ла в домі праведного подружжя Якима й Анни, коли Бог обдарував їх донечкою. Батьки дитини, надзвичайно побожні люди, з любов’ю величали Бога за те, що по довгдх літах сердечних молитов дав їм на старість таку велику потіху. Повитухи обмили дитину, повили її пеленами та обв’яза­ли повивачами від стіп до голови. Ще того самого дня дали їй ім’я Міріам-Марія. Таке ім’я було в ізраїльтян загально­вживане, тому ніхто з присутніх не надавав йому якогось особливого значення. Ніхто тоді не передбачав, що ця мала дівчинка стане Матір’ю Спасителя світу.
Першу вістку, що стосується життя Марії, подає нам Євангеліє від св. Луки з нагоди Благовіщення. Тоді св. Гавриїл сказав, що Марія була повна ласки, походила з роду Давида й була родичкою св. Єлисавети, матері св. Йоана Христителя. 3 цих слів Божого посланця довідуємося, що Мати Божа походила з царського й архієрейського родів та що з першої хвилини свого життя була обдарована повнотою святості.
Коли св. Анна тримала на руках свою маленьку донечку, то зовні вона була подібною до інших дітей, але душею – зовсім іншою від усіх новонароджених, тому що Марія з дня свого народження і в кожну хвилину свого життя була “благодатна”, тобто повна такої святості, якої не мав ніколи ніхто з людей. Була це в повному значенні цього слова свята дитина. Люди, бачачи на руках матері маленьку, безборонну дівчинку, не знали про ту велику різницю, що була між нею і всіма іншими дітьми, аж доки повнота святості Марії почала проявлятися у поведінці та деяких особливих словах та ділах, тоді батьки й родичі говорили, що це дивна дитина.
Усі діти, на перший погляд, необачні, безтурботні, непостійні. Але дуже скоро стає видимою різниця: в одних переважають лихі звички, нахили, бажання до злого і хитрості. Святі ж діти не йдуть за їхнім прикладом, опираються шкідливим впливам і не піддаються намовам до злого. Ця відмінність між злими і святими дітьми проявляється особливо під час молитви: святі діти немов
мають за собою досвід у духовному житті, в молитві й роздумах над Божими справами, і розмова з Господом стає їхньою другою природою. Все те, що можна спостерегти в житті святих дітей, певно, бачили й батьки Марії. Як родичі та сусіди св. Йоана Христи­теля, певне, питали себе й батьки Марії: “Що це буде за дитина? Бо рука Господня була з нею”.
Побожні християни, що роздумували над різними подіями Нового Заповіту, вирішили пам’ятку народження Матері Спасителя святкувати окремим святом, щоб у той день наповнити своє серце духовною радістю з приводу близького приходу на світ Спасителя й щирою вдячністю до Бога за його велику любов до нас і пам’ять про наше спасіння.
Урочисто відзначати свято Різдва Пресвятої Богородиці св. Церква почала в VI сторіччі на християнському Сході. Царгородський диякон Роман Сладкоспівець, що жив у той час, написав на честь Різдва Пресвятої Богородиці гарні славні.
Сумну роль відіграла в історії людського роду жінка Єва, що спричинилася до скоєння первородного гріха й сумних його наслідків для всіх майбутніх людей на світі. Але Бог пообіцяв послати на світ іншу жінку, що мала виправити лиху долю людського роду, а передусім перемогти ворога нашого спасіння: “Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою і між твоїм потомством та її потомством. Вона розчавить тобі голову.” (Бут 3:15). Ця Божа обітниця видимо сповнилася саме в день народження Пресвятої Богородиці, тому свято Різдва Божої Матері стало днем радості і вдячності кожного християнсько­го серця. У це свято ми за проводом св. Церкви щирим серцем співаємо: “Твоє народження, Богородице Діво, проголосило радість усій вселенній, бо з тебе засяяло сонце справедливості, Христос, наш Бог, що усунув клятьбу і дав благословення, знівечив смерть та наділив нас вічним життям” (Тропар).
“Пречиста, через твоє святе народження Яким і Анна визволилися від ганьби бездітності, а Адам і Єва від смертного зотління. Його святкують і твої люди, що, позбувшись гріховної провини, кажуть Тобі: неплідна родить Богородицю і піклунку нашого життя.” (Кондак).
Св. Андрій Критський (766 р.) говорить у своїй проповіді на Різдво Пресвятої Богородиці, що “сьогоднішнє свято є для нас початком свят. Воно є дверми до ласки й правди. Сьогодні готується для Творця всього жива святиня і твориво готується стати божественним мешканням свого Творця”. А св. Іван Дамаскин каже, що “день Різдва Богородиці є днем всесвітньої радості, бо через Неї обновився весь людський рід, і смуток праматері Єви перемінився в радість”.
Та найбільша радість у день народження Пресвятої Діви Марії була в небі. Небесний Отець радів своєю донькою, що з усього людського роду найбільше звеселить Його своєю любов’ю. Божий Син радів своєю майбутньою Матір’ю, яка послужить Йому в справі відкуплення людського роду. Святий Дух радів Пречистою Дівою, що стане Йому за найкращу живу святиню й завжди буде тією вірною Дівицею, що прийматиме кожну ласку та даватиме плоди сторицею. А хори св. ангелів раділи майбутньою Богородицею й своєю Царицею, що буде чесніша від Херувимів і славніша від Серафимів.
Господь Бог дав нам пресвяту й предобру Матір, а через неї Спасителя й усяку ласку, потрібну нам у дорозі до вічного щастя. Величаймо Бога за його прецінний дар. Радіймо народженням Божої Матері. Маймо певну надію, що Пресвя­та Богородиця буде нам ласкавою Матір’ю в житті та в годину смерті. Пречиста Діва Марія доведе нас до неба, якщо будемо її добрими дітьми.