Був за часів Ірода, юдейського царя, священик, що називався Захарія. Був він сином Варахії. Його жінкою була Єлисавета, що походила з роду первосвященика Арона, Мойсеєвого брата.
Захарія з Єлисаветою були праведні перед Богом і бездоганно сповняли всі Господні заповіді й обрядові приписи. Були вони бездітні, покірно годилися з Божою волею, проте щиро благали в Господа наділити їх потомством. Коли обоє постарілися, певне, думали, що вже будуть бездітними. Але сталося інакше. Коли одного разу прийшла черга св. Захарії принести Богові в святині кадильну жертву, явився йому праворуч вівтаря ангел. Така несподіванка налякала його. Побачивши це, ангел сказав до нього: “Не бійся, Захаріє, бо твоя молитва вислухана, жінка твоя Єлисавета породить тобі сина, і ти даси йому ім’я Йоан. І буде тобі радість і веселість, і багато з його народження радітимуть.” (Лк 1:13-14).
Захарія наче забув, що до нього говорить посланець Бога, в якого все можливе, почав недовірливо допитуватися: “З чого я це пізнаю? Бо я старий, і моя жінка на схилі свого віку. Ангел у відповідь сказав йому: “Я Гавриїл, що стою перед Богом і послано мене сказати тобі і благовістити тобі про це. І ось замовкнеш і не зможеш говорити аж до дня, коли це здійсниться, бо не повірив моїм словам, які
сповняться свого часу”. Коли Захарія вернувся до людей, вже не міг промовити до них, бо став німий, як і заповів Божий ангел. Повернув­шись додому, перебував Захарія в такому стані 9 місяців, аж поки народився йому обіцяний син. Сусіди й рідня, довідавшись, що Бог дав Захарії й Єлисаветі сина, прийшли до них привітати їх, а також узяти участь в обряді обрізання. Згідно з тодішнім звичаєм, хотіли назвати дитину іменем батька, але мати сказала їм, що він має називатися Йоан. Здивовані, що Єлисавета вибрала для сина таке ім’я, якого ніхто досі не мав у їхній родині, спитали знаками Захарію, яке ім’я мають дати дитині. А Захарія
попросив таблички і, на здивування всіх, написав на ній слова: “Йоан є його ім’ я”. Тоді відкрилися його уста, і він став говорити та прославляти Бога. На сусідів впав страх, і по всій Юдеї розійшлася чутка про ті дивні речі, що сталися в домі Захарії й Єлисавети. І всі, що чули цю новину, дивувалися й питали один одного: “Що це буде за дитина?” Бо бачили в тих подіях Божу руку.
А св. Захарія, щасливий і повний радості, сповнився Святим Духом і почав пророкувати: “Благословен Господь, Бог Ізраїля, що навідався і звільнив народ свій, і повернув силу та спасіння потомкам Давида, свого слуги, як сповістив був устами святих своїх пророків, що були від віку, спасіння від наших ворогів та з рук всіх тих, що ненавидять нас, що вчинить милосердя нашим отцям і пригадає святий союз свій, клятву, що нею клявся Авраамові, нашому батькові, що дасть нам, звільненим з рук ворогів, служити йому безстрашно у святості та справедливості перед ним увесь вік наш. А ти, дитино, пророком Вишнього назвешся, бо ти
ходитимеш перед Господом, щоб приготувати йому дорогу, дати його народові знання спасіння через відпущення гріхів їхніх, завдяки сердечній милості нашого Бога, з якою зглянулось на нас Світло з висоти, щоб освітити тих, що сидять у темряві та в тіні смертній, щоб спрямувати наші ноги на дорогу миру” (Лк 1:68-79).
Коли Ірод видав наказ повбивати дітей у Вифлеємі й окрузі, хотів, як передає св. Петро Олександрійський, убити також і св. Йоана, сина Захарії, про чудесне народження якого він чув різні оповідання й думав, що, може, це той цар юдейський, що про нього говорили три мудреці зі Сходу. Тому послав Ірод вояків до дому св. Захарії, які, однак, не застали дитину вдома, бо св. Єлисавета втекла з сином у гори. Ірод послав тоді вояків до св. Захарії, який у єрусалимській святині сповняв свою священицьку службу з
наказом віддати свого сина. Коли ж Захарія відмовився, звелів жорстокий цар убити св. Захарію між церквою і вівтарем. У цьому вбивстві мали якусь участь фарисеї, бо Христос одного разу сказав до них: “Змії, гадюче поріддя! Як можете ви уникнути пекельного засуду? Це тому посилаю до вас пророків, мудреців і книжників. Ви деяких з них уб’єте і розіпнете, а інших бичуватимете в своїх синагогах і гонити­мете з міста до міста, щоб упала на вас уся праведна кров, пролита на землі, від крові праведного Авеля до крові Захарії, сина Варахії, якого ви вбили між святинею і жертовником (Мт 23:33-35).
Св. Єлисавета, за стародавнім переданням, померла в пустині 40 дня по смерті св. Захарії, а св. Йоаном, доки він підріс, опікувався ангел. В пустині жив св. Йоан Предтеча до часу свого виступу над Йорданом.