Прив’язаність до багатства дає початок усякій формі корупції, повсюди: особистій, діловій чи навіть такій малій, як-от обважування на 50 грамів, корупції політичній чи освітній… Чому? Тому що той, хто живе прив’язаністю до своєї могутності, своїх багатств, уявляє, що вже перебуває в раю. Такі люди є замкненими, у них відсутні горизонти, вони не мають надії. Адже наприкінці муситимуть покинути все…
Такими словами охарактеризував духовний стан людей, прив’язаних до свої статків, Святіший Отець Франциск, Папа Римський, під час ранкової проповіді в каплиці «Дому святої Марти».
За словами Папи, «життя без горизонтів є безплідним», а «життя без надії – сумним». До цього призводить прив’язання до багатств. «Кажу прив’язання, – пояснив він, – бо не маю на увазі добре адміністрування дібр для спільного добра, для добра усіх. Адже якщо Господь посилає їх комусь, то для того, щоб людина вживала їх для спільного добра, а не лише для себе самої, не для того, щоб вона ховала їх у своєму серці, яке від цього робиться корумпованим і сумним».
За словами проповідника, Ісус Христос в Євангелії вказує нам на правильний спосіб переживати достатність у благах. «Перше блаженство – блаженні вбогі духом – означає скинути із себе прив’язаність і вчинити так, щоб дані Богом добра були для спільного блага. Це єдиний спосіб – підсумував Святіший Отець. – Розкрити долоню, відкрити серце, відкрити горизонти. Якщо маєш затиснену жменю, замкнене серце, як той чоловік, який справляв бенкети і розкішно вдягався, то маєш обмежений світогляд, не зауважуєш інших, які мають якусь потребу, а тому скінчиш, як той чоловік – опинишся далеко від Бога».

за матеріалами uk.radiovaticana.va