Сьогодні 1 червня — Міжнародний день захисту дітей. Вже роками наш “Рух за життя” звертає людям увагу на те, що сьогодні повинно йтися про захист не тільки вже народжених, а справді УСІХ дітей: також і передовсім тих, котрі щойно зачалися й на стадіях свого розвитку до народження перебувають у лонах матерів: саме ці діти часто стають жертвами масового геноциду у світовому масштабі — геноциду, якого не знали попередні віки. Часто їх вбивство виправдовують “благом” вже народжених дітей: бажанням дати тим “обраним” краще забезпечення, кращу освіту, краще піклування про здоров’я… І щоби могти “легше в сумлінні” усунути з життя тих ще не народжених, їх зазвичай “дегуманізують”: “Це затримка…, це тільки почалося і його треба зупинити…, відрегулювати менструальний цикл…, це слиз…, це згусток клітин…, це стадія тваринної еволюції…, вона має зябра…, хвіст…, вона стане людиною щойно тоді, коли її відділять від тіла матері…, коли “обчєство” визнає її людиною, видавши довідку про народження…”. В реальності це нічого не міняє: людина є людиною від моменту зачаття — від одноклітинної зиготи, а її вбивство має катастрофічні наслідки і для батьків, і для тих дітей, котрим вже пощастило народитися: діти мають емпатію (“вчуття”) набагато сильніше, ніж у дорослих, і гостро відчувають, що братчик або сестричка вже були, і ось — їх не стало, і гостро відчували їхнє страждання (навіть на відстані) — тоді, коли тамтих убивали… Діти, котрим “пощастило” народитися (а їхніх братів/сестер убили), в тій чи іншій формі матимуть психічні й фізичні наслідки, які звуться “синдромом уцілілих від аборту” (про це говорить д-р Марія Пеетерс-Ней, а якщо ці діти вже й без того мали проблеми з фізичним чи психічним здоров’ям, то ті проблеми ще більше загостряться й поглибляться. (Я маю підстави припускати, що ті проблеми би полегшилися, якби їхнім братам/сестрам дозволили народитися…). У своєму досвіді я раз-у-раз зустрічаюся зі “стандартними” ситаціями: молодий чоловік — алкоголік, в періодичних запоях, і вважає, що він нікому не потрібен (виявилося, що коли він ще був у колисці, його мама абортувала його брата), жінка, яка сама вже матір, але її стан поступово погіршувався аж до психлікарні (виявилося, що її мама робила аборти)… І так щоразу. Я сумно жартую, що якщо взимку вийти на вулицю й навмання кинути сніжку, то обов’язково поцілиш в людину, у якої в родині подібні проблеми… Що робити? Перш за все — усвідомити, що сталося, і те, що сталося, було негідним вчинком: вбивством. Тоді — РЕ-ГУМАНІЗУВАТИ ту втрачену дитину. Дати їй ім’я і примиритися з нею: ПОПРОСИТИ ЇЇ ПРОБАЧЕННЯ. Покаятися перед Богом за скоєне. І мабуть недаремно саме в ці дні в Брюховичах, в монастирі оо. Василіян відбуваються реколекції для осіб, які втратили дитину внаслідок аборту. Хто не зміг взяти в них участь, може принаймні скористатися молитовником «Богородице, захисти життя!» (можна переглянути), виданим спеціально для таких осіб. Я впевнений: якщо батьки пройдуть цей шлях, то і їхнім дітям, котрі “вціліли”, стане легше, — і коли вони знатимуть, що в них є ще брат чи сестра, з якими вони колись зустрінуться у Вічності…
Джерело: Facebook – Петро Гусак.
Над написанням цього молитовника трудилась робоча група Комісії УГКЦ у справах душпастирства охорони здоров’я, відповідаючи на виразне побажання Глави і Отця Української Греко-Католицької Церкви Блаженнішого Святослава Шевчука випрацювати в УГКЦ програму духовного і психологічного зцілення від наслідків абортів, так поширених в нашому народі. Молитовник – це перший крок тої програми, котра перебуває зараз на стадії розробки.
Отримати цей молитовник можна за адресою:
Комісія УГКЦ у справах душпастирства охорони здоров’я
вул. Хуторівка 35-Б
79031 А/С 5377 м. Львів
Тел.: +38 (032) 297 13 45 (Пн., Ср., Пт.)
+380986530710
+380999300158