У перших віках християнства, коли поганські правителі переслідували християн, багато з вірних прославили Бога своєю терпеливістю й мученицькою смертю. Тіла св. мучеників, кинуті на розтерзання звірам і птицям, побожні християни таємно забирали й ховали по різних місцях. Так поховали багато тіл св. мучеників поблизу міста Євгенії, про що довгі роки люди не знали.
Коли ж на місце поганських володарів прийшли християнські, і віруючі могли вільно визнавати св. віру, на тому місці, де були поховані тіла тих св. мучеників, почали чудесно видужувати різні хворі. Коли про це довідався місцевий єпископ, прийшов на те місце з духовенством, наказав розкопати могилу, знайшовши в ній багато тіл, цілих і незнищених, з яких виходив приємний запах. Тоді знову видужало багато хворих і біснуватих. Св. мощі перенесли до церкви. Після того один побожний чоловік, Микола Каліrраф, мав об’явлення, що між мощами св. мучеників у Євгенії є мощі св. Андроніка, одного з 70 Апостолів, св. Юнії, його помічниці, про яких св. Павло згадує в своєму посланні до римлян: “Вітайте Андроніка та Юнію, родичів моїх і співв’язнів, що є визначні між апостолами, які випередили мене в Христі” (Рм 16:7).
