Коли Ісус Христос у день вознесіння вертався до неба, Божа Мати бажала злучитися зі своїм Сином. Беручи до уваги надзвичайні терпіння Марії під час Христової муки, а також її превелике бажання злучитися з Ним, можемо прийняти за певне, що Марія по вознесінні Ісуса Христа недовго перебувала на землі. Ісус забрав її до неба. Вона одержала ласку не чекати на своє воскресіння до кінця світу. Відразу після смерті Марії Ісус воскресив свою матір та забрав з душею й тілом до неба.
Смерть Пресвятої Діви Марії не була важкою. Гірка кончина – наслідок передусім трьох причин. Перша – прив’язаність до “добра” цього світу. Еклесіяст говорить: “О смерте, якою гіркою є згадка про тебе людині, що своє щастя знайшла в своєму маєтку.” Людина багато трудиться за життя, щоб зібрати якнайбільше майна, та в годину смерті не може нічого з нього забрати. 3 усього багатства в серці залишається тільки марний біль. Не так було у Пресвятої Богородиці. Вона вже в дитинстві віддала Богові своє серце і всю свою любов. Її єдиним бажанням згодом було покинути землю та злучитися з єдиним її скарбом – найдорожчим Ісусом. Марія в хвилину розставання з землею не відчувала важкості. Навпаки, їй було надзвичайно легко й любо покидати її, бо Божу Матір так і не заманила жодна річ на землі.
Друга причина, що робить смерть важкою, є докори сумління, що постають у душі від згадки про власні гріхи і Божу справедливу кару. Непорочну й пречисту душу Діви Марії ніколи не збентежив навіть найменший гріх; усе її життя – це Божа ласка й велика святість.
Третьою причиною є непевність і боязнь вмираючого, чи перебуває він у стані ласки та чи буде спасенний. Божа Мати не могла мати такої непевності й боязні, бо вона була “повна ласки”: з нею був сам Господь. Пресвята Діва Марія померла спокійно й щасливо – наче заснула.
Мертвою Пресвята Богородиця була дуже короткий час Ісус воскресив її до вічного життя. Марія була зачата без первородного гріха. Вона носила в своєму тілі безсмертного Бога й Творця життя, страждала разом з Ним. І ми визнаємо за правду св. католицької віри, що Господь відразу по смерті Божої Матері воскресив її. Віримо та радіємо щастям і славою своєї Небесної Матері.
По воскресінні Пресвятої Богородиці наступило її внебовзяття. Можемо уявити собі, як сам Ісус Христос приймає Пресвяту Матір і веде перед престол Небесного Отця серед співу ангелів і праведників: “Осанна: честь доньці Давидовій! Блаженна, що приходить до нас як наша Цариця, в ім’я Господнє!” Для нас Марія – наша надія та заступниця, ясний і любий дороговказ.
Велика була радість Марії, коли вона, сяючи, наче сонце, славою ласки, прибула до Ісуса в небі і побачила Його знову не тільки очима своєї душі, але й очима свого прославленого тіла, яке послужило Ісусові досконалою любов’ю. Її чисте лоно породило Божого Сина; її руки поклали Його в ясла, годували, вели Його, безнастанно працювали для Нього. Руки Марії мололи зерно і пекли хліб, шили й ткали одежу для Ісуса, аж доки Він не став мужем, готовим на жертву; опісля, в годину страждань, вона склала свої невинні руки в досконалому цідкоренні Божій волі, хоч одночасно угиналася під великим тягарем смутку. Її ноги ходили для Нього до криниці по воду, до святині в Єрусалим, на Голгофту. Очі Марії дивилися на маленького Ісусика. Ці очі оглядатимуть Його повік. Її вуха чули Його проповідування. Тепер Марія втішається голосом прославленого Божого Сина.
Серце Марії тужило за Месією з того часу, як тільки вона зрозуміла значення обітниці про його прихід. Коли ангел прийшов з цією доброю вісткою, її серце стало серцем Ісусової Матері. Вона безбоязно слухала старця Симеона: “Твоє серце проб’є меч”, з цього часу її серце билося для Ісуса і тих, яких Він прийшов спасти. Маріїне серце билося для Нього, коли Він лежав у гробі і коли возносився на небо; воно билося для його апостолів, що чекали приходу Утішителя. А коли Святий Дух зійшов, Маріїне серце наповнилося всіма радощами й смутками молодої Церкви її сина. У хвилину внебовзяття Пресвятої Богородиці її любов злилася з любов’ю Ісусового Серця до людей, за яких Він стільки витерпів на землі та для спасіння яких її серце прошив меч болю.
Зустрівшись з Ісусом у небі, Марія досконало зрозуміла роль Спасителя світу. Її серце наповнилося любов’ю до кожної людської істоти, що була здатна пізнати й полюбити Ісуса, її Сина. Багато речей Ісус не міг сказати Марії на землі. Він нікому не виявляв усіх своїх задумів, навіть своїй Пречистій Матері. Тепер Ісус нарешті виявив їй усе, дозволив їй поглянути з неба на землю й зрозуміти розкриту таємницю його Царства, містично-таїнственне життя його Церкви. Це Царство стало її Царством. Колись, на землі, Марія стояла під Його хрестом; тепер вона цілу вічність перебуватиме біля Його трону. Після внебовзяття Марія стала діяльною Матір’ю людського роду з серцем, повним любові та з руками, повними Божих дарів.
Люди радіють славою Пресвятої Богородиці та з любов’ю величають її: “Радуйся, Царице, Мати милосердя!” Св. євангеліст Йоан, якому Ісус Христос перед смертю передав в опіку свою Пресвяту Матір, пише в своєму “Одкровенні”: “І знамення велике видно було на небі – жінка, одягнена в сонце, і місяць під стопами її, а на голові її вінець із дванадцяти зірок … І народила сина-мужа, що має пасти всі народи жезлом залізним; вознесено дитя її до Бога та престола його. А жінка втекла в пустелю… І настала війна на небі: Михаїл і ангели його воювали проти дракона, і дракон воював та й ангели його, та не перемогли, ані місця не знайшлося їхнього більше на небі. І повержено дракона великого, змія стародавнього, званого дияволом і сатаною, що зводить вселенну, – повержено на землю… І коли побачив дракон, що він повержений на землю, переслідував жінку, яка народила сина-мужа. .. І допомогла земля жінці. .. ” (Од 12).
Про надзвичайну жінку згадується у Святому Письмі кілька разів. Після гріхопадіння наших прабатьків в раю сказав Бог до змія: “Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою і між твоїм потомством та її потомством. Воно розчавить тобі голову. .. ” (Бут 3:15).
У Кані Галилейській Ісус сказав: “Що мені, жінко, – а й тобі? Таж не прийшла година моя” (Йо 2:4). А на Голгофті промовив Христос з хреста: “Жінко, ось син твій” (Йо 19:26).
Ці вислови зі Святого Письма стосуються безпосередньо Пресвятої Марії, яка, породивши Божого Сина, стерла голову змія-диявола. Завдяки таюи славши перемозі Марія стала гідною царювання у вічному Царстві свого Сина. Вона справді стала “великим знаком на небі”, як її величає наймиліший учень Ісуса Христа й названий син Марії. Свідчення апостола Йоана було з любов’ю збережене молодою Церквою. Прослава Марії, Божої Матері, яку він започаткував, ніколи вже не припинялася на землі. Йоанові учні перейняли прославу Марії й передавали як заповіт своїм вірним. Св. Ігнатій Антіохійський (117 р.), учень св. Йоана, звеличив Марію прегарними словами. А св. Юстин (159 р.) вихваляє послух Діви Марії. Св. Іриней сказав, що Божa Матір своїм послухом виправила те, що зіпсула прамати Єва. Тертуліан звеличує материнство Марії. В усіх народів Божа Мати вважається найбільшою з усіх жінок, бо сам Господь сказав через ангела свого до неї: “Благословенна ти між жінками”.
Ми щасливі, що наш український народ з великою любов’ю вже тисячу літ величає Христову і свою Небесну Матір: “Достойно є воістину величати блаженною тебе, Богородицю, присноблаженну і пренепорочну, і Матір Бога нашого. Чеснішу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів, що без зотління Бога Слово породила, сущу Богородицю, тебе величаємо”.
Коли ми думаємо про ту славу, якою Бог звеличив Марію в день її успіння і внебовзяття, ми повинні для добра своєї душі застановитися й над тим, як вона досягла цієї почесті й щастя, щоб і собі піти її слідами.
Те, що Марія могла стати Матір’ю свого Творця, – це подиву гідне чудо й найвище достоїнство; проте це не було те, що Бог передусім увінчав у ній. Матір Божого Сина була наділена вибраними ласками за її любов та покору, чистоту і терпеливість, лагідність та досконале боговшанування. Царицею чеснот є любов до Бога; від неї походить святість. Доки Пресвята Діва Марія перебувала на землі, її молитви були надзвичайно успішними. Тепер, будучи в небі, вона може випросити нам ще більше ласк, бо постійно перебуває біля трону Милосердя. Коли ангели й Святі можуть випрошувати людям різні ласки в Бога, то наскільки більше їхня Цариця – Божа Мати?
Те, що Марія наша заступниця, – у цьому ніхто не може сумніватися. Вона була завжди сповнена любові, Ісусової ревності за Божу славу, його ніжності та співчуття до душ бідних грішників. Тепер, коли оглядає Бога, ще більше відчуває наші немочі й потреби, готова послужити своїм заступництвом. Св. Бонавентура часто повторював за св. Бернардом: “Ти маєш доступ до Бога тоді, коли маєш Матір, що промовляє за тебе до Сина, а Син до Отця”. Тому величає Пресвяту Богородицю Марію Христова Церква та просить в неї заступництва й помочі в кожній справі:
“Під твою милість прибігаємо, Богородице Діво, молитвами нашими в скорботах не погорди, але від бід визволи нас, єдина чиста і благословенна”.