Три архієпископи грецького обряду: Василій Великий, Григорій Богослов та Іван Золотоустий здобули собі славу вже за свого життя своєю святістю, спасенними проповідями й релігійними працями. Відразу після їхньої смерті люди почали вшановувати їх як Святих.
За часів імператора Олексія Комнена в Царгороді постало питання: кого з трьох Святих вважати більшим і святішим від інших. Те людське питання вирішили самі Святі, з’явившись Іванові, побожному єпископові міста Евхаїди, переказавши йому ось яке повчання для людей:
“Ми – одне в Бога, а кожний з нас у свій час, окремо надхнений Божим Духом, навчав на спасіння людей. Тож нема в нас ні більшого, ні меншого, але як назвеш одного, то за ним ідуть два інші. Встань, отже, і поклади край суперечці вірних, бо як за життя, так і після смерті нашим намаганням було всі сторони світу приводити до миру й єдності. Введи святкування нашої пам’яті одного дня, бо ми є одне в Бога, а ми будемо помічниками тих, хто святкуватиме нашу пам’ ять”.
Тоді єпископ Іван ввів Свято трьох Святих, призначивши його на 30 cічня і звеличивши їхню пам’ять у тропарях, канонах і церковних піснях. Ними св. Церква прегарно віддає честь усім трьом Божим Угодникам: “Василій – божественний розум, Григорій – божественний голос, Іван – прегарний світильник, три високі угодники й слуги Пресвятої Трійці. Вийшовши на вершину Христової любові, побачив Василій невимовні й божественні таїнства, які пояснив людям як правовірності мудрий проповідник. Григорій мудрістю своїх слів і наук розв’ язав єретицькі в’ язанн я й привів до однодушності правовірних, що розумно прославляли Бога. А Івана поставив Христос, щоб був непорушним стовпом своєї Церкви”.
Крім того, св. Церква вшановує ще й окремо кожного з них: св. Василія – 1 січня, св. Григорія – 25 січня, а св. Івана – 13 листопада.

СВЯТИЙ ІППОЛІТ
За часів римського імператора Олександра Севера (або Клавдія) донесли погани на Кенсорина, царського радника: що він є християнином. Згодом його замучили за Христову віру, а опісля також і двох інших християн, св. Хрисію й св. Северина. Довідавшись про це, єпископ римського Понту Іпполіт прийшов до судді, осудив його жорстокість і нелюдяність, а одночасно сміливо прославив свого Господа Христа. За те мучитель наказав бити його й мучити різними способами, а вкінці – зв’язати руки й ноги та кинути в глибокий, повний води рів, і втопити.
Прославив св. Іпполіт Бога мученицькою смертю близько 261 року.
Можливо, що тим Святим був учений римський священик з ІІІ сторіччя, який виступав якийсь час проти Папи, а опісля помирився зі св. Церквою і загинув як мученик на Сардинії 235 року за імператора Максиміна.