Під час Діоклетіанового переслідування християн у Палестині першим мучеником став св. Прокіп з Єрусалима. Він з юних літ звернув своє серце до Бога в чистоті та інших чеснотах. Його тіло було зморене постами й нічними чуваннями, але душа, набираючи сил з Божого слова, кріпила його.
Звичайно він жив тільки хлібом і водою, споживаючи їх лише що другий-третій день. Роздумування над Божим словом стало другим його єством. Прокіп розважав день і ніч, не відчуваючи ніякої втоми. Добрий, ласкавий та покірний, він благотворно впливав на тих, що слухали його повчань. Усе своє життя він вивчав Святе Письмо.
Прокіп був читцем при церкві в Скитополі й перекладачем з грецької мови на сирійську для тих побожних людей, що бажали почути Божу науку рідною мовою. Проганяв злих духів покладанням рук.
Одного разу його послали з кількома побратимами до Кесарії; там його несподівано ув’язнили та привели до поганського судді. Коли йому звеліли поклонитися божкам, Прокіп відповів, що є тільки один Бог, Творець усього видимого і невидимого. Опісля суддя ще змушував його віддати честь чотирьом імператорам, але той відмовився. Тоді суддя наказав відрубати Прокопові голову. Святий був першим мучеником, що загинув у Кесарії за Христову віру 303 року. Ці відомості про св. Прокопа подав історик Євсевій.
