Один власник гостиниці в містечку Дрепанум (Мала Азія) мав гарну й добру доньку Олену. Вона так сподобалася римському генералу Констанцію, що він одружився з нею. Згодом вони переїхали до сьогоднішньої Сербії, і там у місті Ніш народився в них син, опісля відомий імператор Константин Великий.
Коли Констанцій Хлор 292 року став римським кесарем, то покинув Олену, що походила з простого роду, і одружився з Фаустою, донькою імператора Максиміана. Покинута Олена жила непомітно аж до 312 року, коли син Константин, вже після смерті батька, став римським імператором. Він завжди поважав свою матір і як тільки став імператором, то покликав Олену до себе царицею, а її родинне місто перейменував на Геленопіль.
У 313 році міланським едиктом Константин дозволив християнам вільно визнавати св. віру. Тоді й Олена навернулася до Христової віри і прийняла св. Тайну Хрищення. Було їй тоді 63 роки.
Як християнка Олена була надзвичайно побожна й ревна; вона наче хотіла надолужити Богові за ті літа, які вона провела далеко від правди в час свого поганства. Її жива віра робила її справжньою апостолкою, що всіма силами й засобами старалася зміцнити Христову віру між поганськими підданими. Маючи вільний доступ до державної скарбниці, вона стала матір’ю вбогих і нещасних, яких вона рятувала щедрими милостинями. Своїми великими пожертвами вона причинилася до будови багатьох церков, які обдаровувала дорогоцінним посудом і прикрасами. Олена була надзвичайно добра до всіх, а передовсім – до духовних осіб; вона так поважала їх, що послуговувала їм при столі нарівні з домашньою прислугою. Хоч була царицею, та поводилася так, наче була слугою. Олена була щиро пройнята духом Божественного Спасителя, який прийшов на світ послужити людям.
Коли цариці було 80 літ, вона вибралася до св. Землі, бажаючи відвідати ті місця, де терпів і помер наш Божественний Спаситель. Під час подорожі побожна цариця обсипала своїми дарами людей і міста, а передусім вояків, убогих і засуджених по копальнях, роздаючи їм гроші й одежу, часто повертаючи їм волю.
У Єрусалимі цариця Олена в простій одежі ходила до церкви, ставала між жінками і разом з ними брала участь у св. богослужбах. Багато церков у Палестині вона обдарувала тоді. Під час свого перебування нах соді вона й закінчила своє богоугодне життя приблизно 330 року. Її тіло перевезли з великими почестями до Риму. Царицю Олену, матір Константина Великого, вшановують як Святу у Східній і Західній Церкві.
3 особою св. Олени та її перебуванням у Єрусалимі пов’язують віднайдення св. хреста, на якому був розп’ятий Ісус Христос, однак про це не маємо точних історичних даних.
Щодо імператора Константина Великого, сина св. Олени, то треба згадати; що він не прийняв св. Тайни Хрищення разом з матір’ю Оленою; його аж на смертній постелі (337 р.) охристив аріанський єпископ Євсевій, відступник від правдивої віри.
