До Римської імперії належав колись Кримський півострів, що називався тоді Таврійський Херсон. Римські імператори мимоволі спричинилися до поширення на тому півострові християнської віри, виславши туди на заслання багато християн серед яких був і Папа св. Климент. Ті християнські вигнанці прикладом свого побожного життя та своїми повчаннями навернули багато поган до Христа, а св. віру закріплювали часто в серцях новонаварнених своєю мученицькою смертю. Але згодом, переважно за намовою численних там іудеїв, погани переслідували християн, через що маліла їхня кількість, особливо тоді, коли вони були позбавлені духовного проводу єпископів і священиків і тільки потайки могли збиратися на свої сходини й молитви.
300 року прибули туди два єпископи, Василій і Єфрем. Проповідувати Христову науку їх послав Єрусалимський патріарх Єрмон. Обидва єпископи довгий час трудилися в столиці півострова – Херсоні (Корсуні). Згодом Єфрем перейшов до скитів, що жили над Дунаєм, проповідуючи їм християнство, розбудивши проти себе ненависть поганської більшості. Місцевий начальник наказав його зарубати мечем.
Св. Василій проповідував далі Христову науку в Херсоні. Багато поган прийняло св. Хрищення. Але решта завзятих поган напали на св. владику, побили його і вигнали з міста. Св. Василій заховався в одній печері на горі, де проводив свої дні у молитві за навернення нещасних ідолопоклонників. Через якийсь час помер у Херсоні син одного знатного громадянина. Похоронивши його, батьки цілими годинами просиджували біля гробу і безутішно оплакували його передчасну смерть. Тоді однієї ночі явився їм покійний син у сні і сказав:
“Чого плачете й тужите за мною? Навіщо взиваєте наших богів, бездушних ідолів, що не можуть мене воскресити? Як хочете бачити мене живим, то йдіть до того чоловіка, якого ви вигнали з міста і попросіть його помолитися за мене до Бога, і ви ввіруйте в того Господа, якого він проповідує. Бо то є правдивий Бог, що має владу над живими й мертвими. Він має силу мене воскресити”.
Наступного дня батьки померлого юнака розповіли своїм родичам свій сон, тоді всі разом пішли шукати св. Василія. На їхнє прохання Святий пішов з ними до гробу і сердечною молитвою справді повернув життя їхньому синові. Після такого великого чуда ввели св. Василія з почестю до міста. Рідня воскреслого й багато інших поган, довідавшись про те чудо, навернулися до Христа.
Стривожені тим іудеї й погани напали однієї ночі на дім св. Василія, зв’язали його, виволокли на вулицю, а вкінці палицями й камінням убили. Тіло Святого викинули на поживу звірам, але вони навіть не торкнулися його, а вночі світила над ним ясна зоря, доки християни потайки не поховали св. мощі.
Після смерті св. Василія один з його учнів перейшов до Геллеспонту, де зустрів трьох інших єпископів: Євгенія, Елпідія й Агатодора, яких патріарх Єрмон послав на апостольську працю туди. Коли він розказав їм про смерть св. Василія, вони вирішили податися до Херсона, щоб там продовжити справу Святого. 3 радістю прийняли їх християни, з кожним днем зростала кількість вірних, доки іудеї й погани не напали на єпископів і не замучили на самі роковини смерті св. Василія.
Через кілька років, вже за Константина Великого, патріарх Єрмон послав до Херсона єпископа Етерія, який ревно трудився над поширенням Христової віри. Побачивши, що погани різними способами переслідують християн, подався до Царгорода, до самого Константина, з проханням вільного визнавання Христа. 3 того часу припинилися напади іудеїв і поган на християн. Св. Етерій вже спокійно управляв у Херсоні своїми вірними, збудував у місті гарну церкву, а після того знову прибув до Константина подякувати за його доброчинства. Повертаючись до Херсона, занедужав і помер на острові Алое, де його й поховали. Коли херсонські християни довідалися про смерть свого улюбленого архіпастиря, щиро оплакували його, а згодом просили імператора прислати їм нового єпископа.
Ним став св. Капітон. Коли Святий прибув до Херсона і став ревно проповідувати Христову віру, погани стали домагатися, щоб він на знак правдивості своєї віри, зробив перед ними чудо. Тоді св. Капітон, наклавши на себе омофор, довго молився, щоби Бог виявив Себе. Після молитви Святий вступив у вогонь простоявши там майже годину, потім, набравши в полу розжареного вугілля, вийшов цілий з вогню. Побачивши те чудо, присутні погани прийняли тоді св. Хрищення, після чого християнська віра скоро поширилася на Кримському півострові. Коли про те чудо довідався імператор Константин і св. отці Собору в Нікеї, всі прославили Бoга та подивляли сильну віру й надію св. Капітона.
У Херсоні св. Капітон був єпископом кілька років. Коли одного разу він добирався кораблем до Царгорода, буря загнала той корабель до гирла Дніпра. Тамтешні погани людей повбивали, а св. Капітона втопили в морі.
Свята церква призначила день 7 березня для вшанування пам’яті всіх тих херсонських священомучеників.