У половині IV сторіччя коли аріани поширювали свою єресь, св. Василій був священиком у місті Анкирі, в Малій Азії. Був він святим мужем, що добре пізнав усю науку Христової Церкви під проводом і старанням святого єпископа Маркелина.
Коли імператор Константій прогнав Маркелина на заслання, а єретик-напіваріанин посів його владичий престол, св Василій не переставав нагадувати своїм парафіянам, що залишалися вірними католицькій вірі. Завзяті єретики аріани усунули св. Василія від священицтва і заборонили йому проповідувати. Однак св. Василій своєю ревною працею й наукою навернув ще багато відступників до св. віри та сміливо обороняв її навіть перед самим імператором, що підтримував єретиків.
Наступний імператор, Юліан Відступник, спочатку не переслідував християн, бо надіявся хитрощами й пониженням Христової віри приготувати народ до повернення в поганство. Однак деколи він вдавався до каральних засобів щодо християнських провідників. Коли св. Василій безбоязні відкидав імператорсько-поганські ідеї, консул наказав ув’язнити його як бунтівника, ініціатора повалення поганського вівтаря, що підбурював народ проти богів та зневажливо говорив проти імператора та його релігії. На суді св. Василій сміливо визнав свою католицьку віру, за яку його жорстоко мучили; під час тих терпінь він віддав у темниці свою святу душу 362 року. Коли Юліан Відступник загинув у боротьбі з персами, християни 22 березня віддали прилюдну честь тілові св. Василія і в той день вирішили щорічно відзначати роковини його мучеництва.
