Св. Теодот був щасливою дитиною, бо мав добрих батьків, які з дитинства привчили його до молитви й християнського життя. Молодий Теодот визначався не тільки духом християнської побожності, але й апостольської ревності, тому під час свого перебування на острові Кіпрі навернув чимало поган до Христової віри. За те вибрали його згодом єпископом міста Киринеї.
Коли імператор Лікиній почав переслідувати християн, один з його підлеглих, на ім’я Савин, наказав ув’язнити св. Теодота. Довідавшись про це, св. Теодот сам зголосився до нього і сказав: “Я добровільно стаю перед судом, щоб визнати свого Бога, Ісуса Христа, якому служу”. Тоді Савин звелів бити його палицями, а коли Святий усе те терпеливо зніс, мучитель наказав ще рвати його тіло залізними гаками, що аж кості було видно. Серед такої тяжкої муки св. Теодот гаряче молився й голосно просив ще тяжчих мук, які хотів витерпіти з любові до Христа. Коли ж після того наказав Савин відвести покаліченого владику до в’язниці, Святий дорогою говорив до поган:
“Не думайте, що мої муки будуть без нагороди, бо як земний імператор винагороджує вояка, що задля нього проливав кров, то наскільки більшою буде нагорода Неgесного Царя, для якого я, хоч негідний, терплю”.
Через п’ять днів наказав Савин знову прйвести св. Теодота на суд, маючи надію, що він, зламаний попередніми муками, віддасть честь поганським богам. Коли ж Святий далі славив Христа й не звертав уваги на жодні погрози, розлючений Савин звелів вбити Святому в ступні цвяхів і так ходити, а потім покласти його на залізне ліжко та розпалити під ним вогонь. Св. Теодот навіть не зойкнув, тільки сердечно вголос молився:
“Отче Небесний, дай мир твоїй св. Церкві, щоб сила хреста перемогла поганство та щоб усі пізнали й прославляли Твоє ім’я навіки!”
Багато поган, які бачили геройську терпеливість св. Теодота й чули його св. молитви, навернулися і голосно величали Христа. Тоді Савин наказав знову вкинути св. Теодота до в’язниці. Настав час, коли імператор Константин Великий дав християнам волю. Всіх християнських в’язнів звільнили. Вийшовши на волю, св. Теодот ще два роки управляв своєю церквою в Киринеї.
По вічну нагороду визнавця відійшов 2 березня 320 року.