Св. Нікон був сином поганина з міста Неаполя. Хоч його мати була християнка і щиро старалася навернути його до Христової віри, та гордий юнак, що любив військовий стан і веселе життя, не брав собі до серця материних слів, бо йому, як він гадав собі, і так було добре. Тільки одне запам’ятав собі з її повчань: щоб у небезпеці під час бою він перехрестився та просив порятунку в Ісуса Христа. На війні завжди велика небезпека. А одного дня, у розпалі бою, оточили Нікона вороги з усіх боків, і був би він, певно, потрапив у їхні руки, якби в найбільшій небезпеці не пригадав собі слів своєї побожної матері; за її порадою він зробив на собі знак св. хреста і відразу вирвався з-поміж ворогів. Побратими дивувалися його відвазі, але він знав, що своїм рятунком він завдячує тільки своїй матері і Христові Спасителю.
Коли Нікон щасливо вернувся додому, то розказав цю пригоду своїй матері. Тоді вона відкрила йому головні правди віри. Нікон забажав стати християнино. Та оскільки в Неаполі через переслідування християн не було священика, він вирушив на острів Хіос, де переховувався св. Теодосій, єпископ Кизика, який добре пояснив йому Христову віру, а потім охристив його. Після св. Хрищення Нікон залишився при св. Теодосієві, який дав йому релігійну освіту та скерував до чесного життя. Впродовж трьох літ він був висвячений від диякона до єпископа.
Тим часом наближався кінець життя св. Теодосія. перед смертю він сказав св. Ніконові зібрати всіх монахів, які жили на острові, й переселитися до Сицилії, бо Хіос буде спустошений варварами. Поховавши свого св. христителя, Нікон і 200 монахів вирушили на Сицилію. Дорогою вступив ще до Неаполя відвідати свою стареньку матір, яка спокійно померла на його руках. У той час Святий побачився зі своїми давніми побратимами-вояками й багато з них навернув до Христової віри; 10 прилучилося до його монахів, і всі разом пішли на Сицилію.
На острові св. Нікон вибрав пустинне місце, що називалося Тигія, біля підніжжя гори Тавромініюм над річкою Асин, і там заснував монашу обитель. Біля монастиря розвели гарний сад і город, з якого мали достатньо фруктів і городини на щоденний прожиток.
Серед молитов, постів та постійного Боговшанування спокійно прожив св. Нікон зі своїми монахами на новому місці 40 літ. Аж за імператора Декія, гонителя християн, послав Квінтіан, імператорський намісник у Сицилії, вояків до монастиря св. Нікона повбивати всіх монахів. Святого
довго мучили, а потім зарубали мечем над річкою Асин 250 року. Тіло св. Нікона кинули вояки на розтерзання диким звірам і птахам. Коли до нього підійшов навіжений пастух, диявол відразу покинув свою нещасну жертву, прогнаний силою, що виходила з мощей Святого. Коли вістка про те чудо дійшла до Мессинського єпископа, він разом з численним духовенством і народом з великою пошаною поховав тіло св. преподобномученика та його братів-монахів.