Жити праведно, згідно з Божою волею, – це головне, що для Божої слави і власного щастя повинна досконало виконувати кожна людина на землі. Щоб допомогти людям у цій важливій справі, Бог часто об’являв їм, кому вони повинні вірити та як жити, щоб правильно й гідно виконати Богом-Творцем призначене їм завдання. Найвиразніше Бог оголосив людям свою пресвяту волю устами Ісуса Христа, свого Сина, який три роки навчав людей правдам св. віри й моралі. 3 дня зіслання на Христових апостолів Святого Духа, його науку продовжує, трудячись над спасінням людських душ, Христова Церква під проводом Папи Римського і злучених з ним єпископів та священиків. У Старому Заповіті людей навчали виконувати Божу волю св. пророки. Серед них – великим учителем доріг Господніх був св. пророк Єремія. Він походив з покоління Веніямина і був сином юдейського священика Хілкії. На світ прийшов 650 року перед народженням Ісуса Христа, в селі Анатоті, поблизу Єрусалима, а пророкувати покликав його Бог, коли йому було тільки 25 літ. Про це так пише сам Єремія: “Надійшло до мене таке слово Господнє: “Перш, ніж я уклав тебе в утробі, я знав тебе, і перш, ніж ти вийшов з лона я освятив тебе; пророком для народів тебе призначив. Я ж промовив: “Ой, Господи Боже! Я не вмію говорити, бо я дитина”. А Господь сказав мені: “Не кажи: я дитина, бо до всіх, до кого пошлю тебе, ти підеш, і все, що накажу тобі, ти говоритимеш. Не лякайся їх, бо я з тобою, щоб тебе рятувати, – слово Господнє” (Єр 1 :4-8). У той час, коли народився Єремія, ізраїльський народ був у великому релігійному занепаді. Невдячний рід забув свого Бога. Ізраїль не пам’ятав доброчинства Того, хто вивів його з єгипетської неволі. Порохом припав жертовник правдивого Господа, в яскиню поганства перемінено храм Соломона; ізраїльтяни поклонялися Ваалу й іншим поганським божкам і ледве можна було знайти душу, що шанувала Бога- та зберігала його св. закон. Щоб опам’ятати й рятувати ізраїльський народ, Господь посилав йому св. пророків, які могутнім словом правди й любові закликали людей до каяття й навернення; але невдячні ізраїльтяни були закам’янілі на сітасенні перестороги й нагадування Божих слуг, не навертались до свого Творця. Навіть велике свято Пасхи перестали святкувати, і аж богобоязний король Осія, який панував за часів Єремії, повернув святкування Пасхи знову. Над ізраїльтянами нависла кара Божого гніву. Тоді св. юнак Єремія почав проповідувати своєму народові в Єрусалимі: “Чи перемінив коли який народ своїх богів, хоч то й не боги? Мій же народ проміняв свою славу на те, що користі не дає! Здивуйтесь цьому, небеса, вжахніться і злякайтесь, – словЬ Господнє. Подібний бо злочин учинив мій народ; мене, джерело води живої, покинули, а повикопували собі діряві колодязі, що не зберігають води. Чи ж то Ізраїль раб? Чи він рабом у домі народився? Чом же це він зробився невільником? .. Чи ж не тому це тобі сталося, що ти покинув Господа, Бога свого, тоді, як він був твоїм провідником? .. Твоя ж власна безбожність тебе покарає, і твоя зрада докором тобі буде, щоб ти пізнав і зрозумів, яке це лихо та яка це гірка річ, що ти покинув Господа, свого Бога, та що нема в тобі мого страху, – слово Господа, Бога сил. .. Як зловлений злодій буває посоромлений, так осоромив себе дім Ізраїля разом зі своїми царями, своїми князями, своїми священиками й пророками. .. І сказав мені Господь: “Зрадлива дочка Ізраїлева показала себе справедливішою, ніж невірна Юдея. Іди і промов уголос на північ оці слова: “Вернись, зраднице, дочко Ізраїлева, – слово Господнє. Я не виллю всього свого гніву на вас; бо Я багатий на милосердя, – слово Господнє, – не буду гніватися довіку. Визнай тільки свою провину, бо ти була невірна Господеві Богові своєму”. Верніться, діти-відступники, слово Господнє, – бо я ваш Владика, і візьму таки з вас по одному з ,міста, по двоє з кожної родини та й приведу вас на Сіон. І дам вам наставників по душі мені, щоб вони пасли вас чесно й розумно. .. І ми не слухали поклику Господа, Бога нашого” (Єр 2, 3). Не слухали ізраїльтяни Божого слова і не злякалися, коли Бог устами Єремії погрожував їм, що нашле на них ворогів-поган, що повбивають їхніх дітей, понищать земні плоди, поруйнують міста. Закам’ .янілі ізраїльтяни вибрали “смерть, а не життя”, а священики й старшини переслідували Єремію, .який проповідував їм слова правди й спасіння. “Як Пашхур, священик … зачув, що Єремія оті речі пророкує, то звелів він бити пророка Єремію й посадити його, забитого в колоди, в горішній Веніяминовій брамі у домі Господнім. Але другого дня випустив Пашхур Єремію з колодок. Єремія ж до нього мовив: ” … Ти, Пашхуре, й усі, що в тебе у хаті живуть, підете в неволю. До Вавилона прийдеш і там помреш, там тебе й поховають, тебе та й усіх твоїх при.ятелів, .яким пророкував єси неправду” (Єр 20:1-3, 6). Незабаром прийшли дні кари, .які предрік Господь ізраїльтянам устами Єремії. Єгипетський фараон зайняв незаконного сина, який там і помер, а ізраїльтянам наказав платити велику данину золотом і сріблом. Згодом знову надійшло слово від Господа до Єремії: “Стань на подвір’ї Господнього дому та промов до всіх громадян, що приходять на прощу з усіх міст юдейських до Господнього дому, всі слова, що повелю тqбі говорити їм; ні слова не пропусти. Може, послухають мене і зверне кожен з своєї лихої дороги, і тоді я відведу те лихо, що задумав наслати на них за їхні лихі вчинки. Говори до них: “Так каже Господь: “Якщо не послухаєте мене, щоб ходити в моєму законі, що я дав вам, щоб слухати слів моїх слуг, пророків, що невпинно посилаю до вас, та посилаю дарма, бо ви не слухаєте їх, то я з цим домом зроблю те, як із Шіло, а це місто віддам на прокляття всім народам землі … ” Коли ж Єремія скінчив говорити все те, що Господь звелів йому сказати до всього народу, його вхопили священики, пророки і весь народ, кричучи: “Смерть йому, смерть!” Довідавшись про це, князі Юдині поприходили до дому Господнього та й посідали коло входу. Тоді священики й пророки так промовили до князів і всього народу: “Чоловікові цьому належить присуд на смерть, бо він пророкує проти цього міста, як це ви самі чули своїми вухами!” А Єремія сказав до князів і до всього народу таке: “Мене Господь послав пророкувати проти цього дому й проти цього міста, що ви чули; тому поправте свої дороги й свої вчинки та послухайте голосу Господа, свого Бога, а він відверне те лихо, що виповів на вас. Щодо мене, то я у ваших руках; робіть зі мною, що в ваших очах добре й справедливе. Тільки затямте собі добре, що, як мене вб’єте, то накличете невинну кров на себе і на це місто, і на його мешканців; бо Господь справді послав мене сказати всі ці слова вам”. Тоді сказ~ли князі й увесь народ до священиків і пророків: “Цей чоловік не заслужив на смертний вирок, бо він промовляв до вас ім’ям Господа, Бога нашого” (Єр 26). По тих словах судді вже не домагалися смерті св. Єремії. Але народ не покаявся і далі грішив та зневажав Бога, одночасно задумавши піти війною проти вавилонського царя Навуходоносора та вирватися з-під його руки. Тоді Бог наказав Єремії зробити ярмо, сплести мотуза, накласти собі на шию і ходити з місця на місце та проповідувати ізраїльтянам і сусіднім народам, що це Бог дав владу Навуходоносорові над ними, і вони мають коритися йому, поки прийде час Божої кари на нього та його землю. Тільки таким чином вони зможуть порятувати себе від загибелі. Але ніхто не звертав уваги на пророцтва Єремії. Тоді він покинув Єрусалим і вирушив у дорогу до свого рідного міста, щоб там сховатися між людьми. Але його зловив сторож Єреїя і завів до князів під закидом, що Єремія хоче перейти до ворога. “Князі запалали на Єремію гнівом, побили його та посадили у в’язницю, в будинку писаря Йонатана. .. У темній ямі Єремія просидів багато днів. Цар Седекія послав узяти його звідти. І спитав його цар у своїх палатах потай від усіх: “Чи нема якого слова від Господа?” Єремія відповів: “Є, – і додав – віддасть він тебе на поталу цареві вавилонському”.”Тоді цар Седекія звелів ув’язнити Єремію в тюремному дворі й давати йому з Пекарської вулиці по буханцеві хліба на день, аж поки не вийшов увесь хліб у місті” (Єр 37). Послушний Божому наказові Єремія і далі застерігав царя Седекію та ізраїльський народ не повставати проти Навуходоносора. Він говорив їм: “Хто залишиться в цьому місті, той умре від меча, голоду й морової пошесті; хто ж піддасться халдеям, той врятується і матиме свою душу замість своєї добичі й буде жити. Так говорить Господь: “Напевно буде це місто (Єрусалим) віддане війську вавилонського царя на поталу, і він опанує ним”. Розгнівані словами Єремії юдеї кинули його в багнисту яму; витягнув його звідти прихильний до нього королівський скопець. Король Седекія таки не повірив Єремії і не піддався халдеям. Незабаром цар Навуходоносор здобув Єрусалим, королівським синам наказав повиколювати очі, самого короля осліпити, закувати в кайдани і повести у вюfилонську неволю. Повбивали тоді також ізраїльських вельмож, спалили царську палату й людські мешкання та порозвалювали мури міста, а народ погнали в неволю. В Юдеї залишилися тільки самі вбогі люди, що нічого не мали. Так сповнилося сумне пророцтво Єремії про загибель Юдейського королівства, що прийшло як Божа кара за непослух короля й національної старшини Богові. Сталося це 589 року перед народженням Ісуса Христа. Єремію халдейці випустили на волю; він залишився в Єрусалимі та плакав над руїнами святині й міста. Він виніс з єрусалимської святині вівтарний вогонь, що за часів Мойсея спав із неба і був підтримуваний у храмі, та сховав його в сухій криниці. Коли згодом, за часів Неемії, ізраїльтяни пернулися з вавилонської неволі, то в Єремієвій криниці знайшли воду. Коли нею полили призначену на спалення жертву, – від тієї води зайнялися дрова на жертовнику, і жертва згоріла в ясному полум’ї. Св. Єремія сховав також у печері скинію й кивот заповіту, але їх ізраїльтяни так і не знайшли. Пророк Єремія дуже болісно відчував провину свого народу щодо Бога. Він часто заffивався гіркими сльозами, коли дивився на звалища Єрусалима й Божого храму, і той свій біль і любов вилив у зворушливій пісні. Хоч над непокірними ізраїльтянами тяжіла караюча Божа рука, та вони навіть після зруйнування Єрусалима й вавилонської неволі не покорилися Божій волі. Ті з них, що з волі халдейц’ів залишилися в Єрусалимі, незабаром збунтувалися проти начальника міста, якого призначив цар Навуходоносор,_ опісля зі страху перед його помстою втекли до Єгипту. Тікаючи з Єрусалима, забрали з собою, за старовинним переданням, також і пророка Єремію. На чужині він прожив ще чотири роки до самої смерті, молячись за свій народ та навертаючи його до Бога. Господь не дозволив ізраїльтянам бунтувати проти халдейців, але вони не послухали Його. 3 Божого об’явлення Єремія предрік тим бунтівникам, які втекли до Єгипту, що всі вони за непослух Богові загинуть; він картав їх також за те, що вони почали поклонятися поганським божкам. Те пророцтво й нагадування так розлютили ізраїльтян, що вони кинулися на Єремію з камінням і вбили його. Так загинув великий пророк, чиє життя було повне терпіння за вірну службу Богові й рідному народові. Свої пророцтва великий Божий слуга записав і залишив нам у книзі, відомій як “Книга пророка Єремії” яка належить до надхненних книг Старого Заповіту. Крім книги з пророцтвами, пророк написав ще й “Плач Єремії”, де опи’сав зруйнування Єрусалима й нещастя ізраїльського народу в ті часи. Єремія звинувачує у всіх бідах фальшивих юдейських провідників, що зводили народ, а також упертість самого люду. Він заохочує ізраїльтян до терпеливості і просить у Бога ласки, на яку можна сподіватися лише щирим каяттям і поправою життя. До ізраїльтян у вавилонській неволі Єремія написав окреме послання. “У ІІ Книзі Макавеїв читаємо: коли славний провідник ізраїльтян Юда Макавей мав розпочати боротьбу з Антіохом Сирійським за визволення свого народу, то побачив у сні Онію, а з ним – пророка Єремію, який виглядав мужем, дивним віком і славою. Оскільки Юда не впізнав св. Єремію, то Онія сказав: “Це той, що братів любить і молиться багато за народ і за святе місто – пророк Єремія”. Тоді Єремія простяг свою правицю і подав Юді золотого меча, кажучи: “Візьми цей святий меч, дар від Боrа, ним розіб’єш ворогів” (11 Мак 15:16). Незабаром Юда справді переміг, що прославило Бога та його пророка Єремію. За переданням, через 250 літ після смерті св. Єремії імператор Олександр Македонський наказав перенести його св. мощі до заснованого ним у Єгипті міста Олександрії, де були покладені також мощі інших св. пророків. ,, Св. пророк Єремія – це великий Божий слуга, а водночас ізраїльський патріот, який все своє життя трудився для його добра. Над руїнами Єрусалима гірко оплакував знищення рідної столиці й нещастя всього свого народу, який він так сердечно любив. Це пізнаємо з тих зворушливих слів, які читаємо в книзі “Плач Єремії”, де він виливає Господеві біль свого серця. “Згадай, Господи, що з нами сталося; глянь, подивися на нашу наругу! Спадщина наша дісталася зайдам, наші доми – чужинцям. Ми сироти без батька; наші матері – вдовиці. Власну воду ми п’ємо за гроші, наші дрова набуваємо за плату. Ярмо в нас на шиї, нами поганяють; працюємо, нема нам відпочинку. Ми до Єгипту простягаємо руку та до Ашшуру, щоб насититися хлібом. Наші батьки згрішили, але їх нема вже, ми ж несемо кару за їхнє беззаконня. Раби над нами вередують, та й нікому нас визволити з їхніх рук. Ціною нашого життя здобуваємо хліб свій, наражені мечеві пустині. Шкіра на нас, як піч, гаряча від дошкульного голоду. Наших жінок безчестять у Сіоні, дівчат – у Юдейських містах. Князі повішані їхніми руками, обличчя старшин – у зневазі. Наші юнаки мелять на жорнах, а діти падають під дровами. Старші вже в воротах більш не сідають, хлопці вже більш не співають. Погасла радість у нашому серці, наші танці на жалобу змінилися. Вінець упав з голови в нас. Горе нам, бо ми згрішили! От чому серце ниє в нас, ось чого потемніло в нас в очах! Бо гора Сіон опустіла, лисиці бродять по ній. Господи! Ти перебуваєш вовіки; твій престол стоїть з роду до роду. Чому ж ти забув нас, чому покинув нас на такий довгий час? О, наверни нас до себе, Господи, і ми повернемося; обнови наші дні, як було колись!” (Пл Єр. 5).
