Читаємо в Святому Письмі Старого Заповіту: одного дня йшов великий пророк Господній Ілля вздовж поля і “знайшов Єлисея, сина Сафата, що орав плугом; дванадцять пар волів було перед ним, а сам він був при дванадцятій. Ілля пройшов попри нього й кинув на нього свій плащ. Єлисей же, покинувши волів, побіг слідом за Іллею і сказав: “Дозволь мені попрощатися зі своїм батьком й матір’ю, тоді піду за тобою”. Той відповів йому: “Іди і повертайся назад, бо що належало до мене, те я зробив тобі”. Єлисей лишив його, взяв пару волів та зарізав їх, а, спаливши плуг, зварив воловину та й роздав людям, щоб їли. Тоді встав і пішов за Іллею й служив йому” (Цар 19:19-21).
Біля св. Іллі Єлисей перебував як його учень кілька літ. “Того часу, як Господь хотів узяти Іллю у вихорі на небо, йшов Ілля з Єлисеєм із Галгалу. І сказав Ілля до Єлисея: “Зостанься тут, бо Господь посилає мене в Бетел”. Та Єлисей відповів: “Так певно, як живе Господь і як живе твоя душа, – не покину тебе”. І пішли вони в Бетел. Повиходили учні пророчі, що були в Бетелі, до Єлисея та й кажуть йому: “Чи знаєш, що сьогодні Господь забере твого пана понад твоєю головою?” Він відповів: “І я це знаю, мовчіть!”. І сказав Ілля: “Єлисею, зостанься тут, бо Господь посилає мене в Єрихон”. Той відповів: “Так певно, .як живе Господь і як живе твоя душа, я не покину тебе”. Прийшли вони в Єрихон. І повиходили пророчі учні, що були в Єрихоні, до Єлисея та й промовили до нього: “Чи знаєш, що сьогодні Господь забере твого пана понад твоєю головою?” Він відповів: “І я це знаю, мовчіть!” Сказав до нього Ілля: “Зостанься тут, бо Господь посилає мене на Йордан”. Він же відповів: “Так певно, як живе Господь і як живе твоя душа, я не покину тебе”. От і пішли вони обидва. П’ятдесят чоловік із пророчих учнів прийшли й стали здалека від них, вони ж обидва стали над Йорданом. І взяв Ілля свій плащ, згорнув його та вдарив по воді, і вода розступилася на обидва боки так, що вони перейшли по сухому. Як перейшли, промовив Ілля до Єлисея: “Проси, що тобі зробити, перш, ніж буду взятий від тебе”. Відповів Єлисей: “Я хотів би мати подвійний дух твій”. І сказав Ілля: “Просиш про важливу річ. Але як бачитимеш, як я буду взятий від тебе, так воно й станеться; коли ж не побачиш, то не станеться”. Тим часом, як вони, розмовляючи йшли далі, раптом вогненна колісниця й вогненні коні розлучили їх, і Ілля знявся у вихрі на небо. Побачивши це, Єлисей закричав: “Батеньку мій, батеньку! Ізраїлева коліснице і коні!” І не бачив його більше. І вхопив свою одежу та й роздер надвоє. Потім підняв плащ, що впав з плечей Іллі, й повернувся та й став на березі Йордану. Взяв він плащ, що впав з плечей Іллі, і вдарив по воді, кажучи: “Де Господь, Бог Іллі?” І вдарив по воді, і вона розступилася на обидва боки, і перейшов Єлисей. І побачили учні пророків, що були в Єрихоні напроти, й промовили: “Дух Іллі спочив на Єлисеї”. І пішли назустріч йому і вклонилися перед ним до землі. І промовили до нього: “Ось є тут із твоїми слугами п’ятдесят сильних мужів; нехай ідуть та й шукають твого пана; може Дух Господній підняв його та й кинув на якійсь горі або на якій-небудь долині”. Він же сказав: “Не посилайте”. Як же вони дуже наполягали, він сказав: “То посилайте”. І послали вони п’ ятдесят чоловік і шукали три дні, та не знайшли. І вернулися до нього в Єрихон. І сказав їм: “Чи я ж не казав вам, щоб не ходили?” І сказали мешканці міста Єлисеєві: “Гарне на вид це місто, як сам бачиш, пане, але вода нездорова і земля не родить”. І промовив він: “Принесіть мені нову посудину і вкиньте туди солі”. Як же вони принесли, пішов він до джерела води, вкинув туди солі та й сказав: “Так говорить Господь: Я зробив цю воду здоровою, тепер уже не буде від неї ні смерті, ні неврожаю”. І вода стала здоровою – аж по цей день, за словом, що промовив Єлисей. Звідти пішов він у Бетел. Як же йшов він дорогою, повибігали малі хлопчики з міста та й сміялися з нього, вигукуючи: “Ходи, лисий, ходи, лисий!” Він же обернувся і, поглянувши на них, прокляв їх ім’ям Господнім. І вийшли дві ведмедиці з лісу та роздерли сорок двоє дітей. Звідти пішов він на гору Кармель, а звідси вернувся в Самарію” (11 Цар 2).
Після того настали воєнні часи; три царі вирушили в похід проти царя моавітян. Коли їм не стало дорогою води, промовив ізраїльський цар: “Ой горе! Скликав Господь трьох царів докупи, щоб видати їх Моавові в руки”. А Йосафат каже: “Чи нема тут якогось пророка Господнього, щоб нам спитати Господа через нього?” І відповів один із слуг ізраїльського царя: “Є тут Єлисей, син Сафата, що подавав Іллі воду на руки.” І каже Йосафат: “У цього є слово Господнє.” От і пішли до нього цар ізраїльський і Йосафат, і едомський цар. Єлисей же сказав цареві ізраїльському: “Що мені з тобою діяти? Іди до пророків свого батька та до пророків своєї матері.” Цар же ізраїльський каже йому: “Чи Господь скликав цих трьох царів, щоб їх видати Моавові в руки?” І сказав Єлисей: “Так певно, як живе Господь Саваот, що Йому служу, коли б я не зважав на Йосафата, царя юдейського, то я б на тебе не споглянув би і не подивився. Так каже Господь: “Копайте в цій долині рови за ровами; бо так говорить Господь: не бачитимете ні вітру, ні дощу, а ця долина наповниться водою, так що ви, ваше військо і ваша скотина питимете”. Та це ще мала річ у Господа: “Він видасть вам Моава в руки. Ви зруйнуєте всі укріплені і всі головні міста, позрубуєте плодючі дерева, позабиваєте джерела і всяке добре поле попсуєте камінням” … І побачив моавський цар, що не може далі воювати, і взяв з собою 700 чоловік, озброєних мечами, щоб пробитися до царя едомського, та не вдалося їм це”· (11 Цар 3). Пророцтво Єлисея сповнилося, і моавітяни були розбиті.
Іншим разом Єлисей чудесним способом допоміг удовиці сплатити борг і врятувати її синів від невільництва, а своїм господарям, у яких він не раз перебував, випросив у Бога сина, якого опісля воскресив з мертвих, коли він занедужав і вмер. Робив св. Єлисей ще багато інших чудес, що описані в 11 Книзі Царів (4 глава).
Коли Єлисей захворів на недугу, від якої мав умерти, прийшов до нього Йоас, ізраїльський цар, і, плачучи над ним промовив: “Батеньку мій, батеньку! Ізраїлева колісниця й коні.” Єлисей же промовив до нього: “Візьми лука і стріли.” І приніс він лука і стріли і сказав Єлисей до царя ізраїльського: “Поклади руку на лука.” Як поклав він свою руку, поклав Єлисей свої руки на цареву руку. І промовив: “Відчини вікно на схід.” Як відчинив, повелів Єлисей: “Стріляй!” І стрілив. І сказав Єлисей: “Це стріла перемоги від Господа, стріла перемоги над Арамом, і ти розіб’єш Арама під Афеком дощенту.” І повелів далі: “Візьми стріли”. Він узяв. І промовив до ізраїльського царя: “Бий ними по землі!” Той ударив тричі й зупин;ився. І розсердився на нього чоловік Божий і сказав: “Треба було б ударити п’ ять або шість разів, тоді б ти розбив Арама дощенту, а тепер поб’єш їх тільки тричі”. І помер Єлисей, і поховали його. Наступного року прийшли в землю моавські ватаги. Одного разу якось ховали люди одного чоловіка та побачивши ватагу, вкинули його в Єлисеїв гріб, а він, падаючи, торкнувся об Єлисеєві кості, ожив та й став на ноги” (11 Цар 13: 14-21).
Гріб св. пророка Єлисея, вірного Божого слуги й вісника Господньої волі рідному народові, великого доброчинця засмучених і терплячих, був відомий і вшановуваний ще за часів св. Єроніма у IV сторіччі.

СВЯТИЙ МЕТОДІЙ ЦАРГОРОДСЬКИЙ
У місті Сіракузи на Сицилії жило в VII сторіччі католицьке подружжя, що належало до передових і багатих родин. Був у них син Методій, талановитий юнак, що здобув високу освіту. Коли він скінчив навчання в родинному місті, то вибрався до Царгорода зробити кар’єру при імператорському дворі. Але Бог скерував Методія на цілком іншу стежку. Зустрівши в Царгороді одного побожного ченця, він так захопився життям, посвяченим Богу, що відкинув думку про світську посаду. Збудувавши власним коштом монастир на острові Хіос, Методій почав жити в ньому тільки для Бога. Але незабаром до нього звернувся Царгородський патріарх св. Никифор з проханням перейти до Царгорода та зайнятися апостольською працею в самій столиці. Методій покірно в дусі послуху виконав волю свого духовного зверхника.
Імператор Лев Вірменин у 814 році відновив переслідування правовірних, що за давнім християнським звичаєм вшановували св. образи. Методій разом з патріархом сміливо стали в обороні св. ікон. Коли імператор прогнав за це св. Никифора на заслання, Методій поспішив до Рима, мабуть, для того, щоб повідомити Папу про сумні події на християнському Сході. За наступного імператора Михайла Методій прибув з Рима до Царгорода з наказом від Папи повернути св. Никифорові патріарший престол. Однак імператорові не сподобався цей наказ, він назвав Методія бунтівником, наказав побити його бичами, а опісля прогнати на заслання, де він багато терпів. Перед своєю смертю імператор дарував Методієві волю; Святий повернувся до Царгорода худий і ослаблений, але з бадьорим духом.
Після короткого спокою наступний імператор Теофіль відновив переслідування правовірних християн. Він визвав до себе Методія, звинувачуючи його передусім за вищезгаданого листа, якого Папа, як казав імператор, написав за намовою Методія. Але Святий сміливо відповів: “Якщо ікона у твоїх очах така безвартісна, то чому ти, осуджуючи вшановування Христових образів, водночас не є проти пошани, яку люди віддають твоїм портретам? По правді, ти не тільки не осуджуєш цього, але ще помножуєш їхню кількість”. Розгніваний імператор наказав побити Методія й кинути до підземелля своєї палати. Його щока з того часу була така розбита, що він до кінця життя її перев’язував.
У 842 році помер Теофіль; управління держави за свого малолітнього сина Махайла ІІІ перейняла цариця Теодора, що була правовірною християнкою. З її наказу припинили переслідувати вшановувальників св. ікон, відкликали духовенство з заслання, до тридцяти днів знову появилися в Царгородських церквах св. ікони. Народ радів. На місце іконоборця царгородським патріархом став Методій. Хоч єретиків-іконоборців не переслідували, проте вони самі почали тратити силу, а згодом цілком зникли з церковного горизонту.
За стараннями Методія в Царгороді відбувся Собор, що потвердив постанови попереднього Вселенського Собору в Нікеї, а на пам’ ятку повернення правовірного вшановування св. образів, наказав святкувати першу неділю Великого Посту як Неділю Православ’я. Методій переніс до Царгорода мощі свого св. попередника патріарха Никифора, а також написав релігійні праці, серед яких – життєпис св. Теофана. Патріархом був чотири роки. Помер 847 року.