Св. Авакум пророкував у сьомім сторіччі перед Хри­стом. В своїй пророчій книзі він передрік насамперед похід халдейців на юдське королівство й збурення Єрусалиму за безправ’я в цім королівстві. Про це св. пророк так говорить: “Ой доки, Господи, я буду взивати, а Ти не почуєш, буду голосити до Тебе про насилля, а Ти не спасеш? Навіщо даєш бачити мені кривду й дивитися на нужду? Грабунок і на­силля перед очима в мене; родиться щораз більше ворогу­вання, підіймається незгода. Ось закон утратив силу, справедливого суду нема; безбожний перемагає праведного, а суд виходить переворотний. (І сказав Господь): Розгляньтесь поміж народами, при­дивіться вважно моїм ділам, а ви здивуєтеся; бо ще за ва­ших часів учиню таке, що ви б і не повірили, якби вам хто розповідав. Ось бо підійму хелдеїв, нарід жорстокий та бут­ний, що широко по землі буяє, щоб загорнути осади, що до нього ніколи не належали. Страшний він і грізний, сам собі становить він право, рядить, як сам хоче.”
Про халдеїв, що провинялися насиллям і грабунками, св. Авакум пророкував, що вони будуть покарані: “Так, як ти грабив багато народів, ограблять і тебе решта народів за пролив людської крови, за збурення кра­їни, міста й усіх його осадників. Горе тому, хто несправед­ливо наживає добро про свій дім, щоб звити собі гніздо на висоті і тим забезпечити себе від біди! Ти придумав не­славу своєму домові, вигублюючи багато народів, і накликав гріх на свою душу… Кара за твоє лиходійство на Ливані здійметься проти тебе за розпуджених животин, за пролив людської крови, за спустошення країни, міста й усіх, що жили в ньому.”
При кінці своєї пророчої книги потішає св. Авакум ви­браний нарід визволенням з рук ворогів і кращою майбут­ністю: “Ти виступив на рятунок Твого народу, на підмогу Тво­єму помазанникові. Ти розторощив голову безбожного ро­ду. Ти, мов би своїми кіньми, промостив нам дорогу через море, через безодню великих вод. Почувши і згадавши про це, затряслося в мені нутро; на вістку про це задрижали в мєне губи; біль дійшов аж до моїх костей, і захиталося місце підо мною; але мені треба бути спокійним у день нужди, коли наступить на мій нарід його грабіжник. І хоч би не цвіла фіrовина, не родила винниця і олива завела; хоч би нива не дала хліба, не стало овець у кошарі, а товару в стайнях, то й тоді я буду веселий у Господі і буду раду­ватися Богом мого спасіння. Бо Господь Бог моя сила, він дасть мені оленеві ноги виведе мене на високі гори.” Це визволення з вавилонської неволі сталося за царя Кира.
В пророчій книзі св. Даниїла є про пророка Авакума особлива згадка. Там читаємо: “Був в Юдеї пророк на ім’я Авакум, що наварив густої юшки, і накришив до миски хліба, і йшов на поле, щоб занести це женцям. І ангел Го­сподній сказав Авакумові: Занеси обід, що його маєш, Да­ниїлові в Вавилоні, що перебуває в левиній ямі. І сказав Авакум: Господи, я ніколи не бачив Вавилону ні не знаю ями. І ангел Господній узяв його за вершок голови, і ніс його за волосся його голови, і силою свого духа поставив його над ямою в Вавилоні. І крикнув Авакум, кажучи: Да­ниїле, Божий слуго, візьми обід, що його Бог тобі післав. А Даниїл сказав: Боже, Ти згадав мене, і не опустив тих, що Тебе люблять. І Даниїл устав і їв. А ангел Господній негайно відніс Авакума на його власне місце.” (Дан. 14:32).
Св. пророк Авакум умер у великій старості.