За римського імператора Декія його намісник в Африці Фортунат видав наказ – під загрозою найлютіших мук поклонитися поганським божкам. Це налякало християн, багато з них відступили від святої віри.
Але знайшлося сорок вірних, які добре пам’ятали Христову науку, не боялися тих, що вбивають тіло, не відреклися Ісуса Христа перед людьми, бо Він відрікся б від них перед Небесним Отцем і своїми ангелами, не покорилися грішному наказові і не поклонилися поганським ідолам. Тоді Фортунат звелів ув’язнити Терентія, Африкана, Максима й Помпея, а інших тридцятьох шістьох спочатку жорстоко мучили, а опісля зарубали мечем. Святі з радістю схиляли свої голови під меч з любові до Христа та для спасіння своєї душі. Християни з пошаною поховали тіла тих св. мучеників.
Після їхньої смерті Фортунат ще раз пробував намовити Терентія та його побратимів до відступства від Христової віри, а коли це йому не вдалося, наказав мучити їх різними способами, тримати в темниці, а вкінці – відрубати їм голови.
Побожні християни поховали тіло св. Терентія і його дружини за містом.
