На початку 303 року імператор Діоклетіан оголосив своє перше розпорядження проти християн. На його наказ державні урядовці забороняли християнам збиратися на спільні богослужби, палили їхні церкви і книги, відбирали в них церковне добро, позбавляли громадянських прав, примушуючи їх муками до відступства від Христової віри. Цей жорстокий і несправедливий наказ поганського імператора виконували точно й без милосердя передусім в Африці, де так звані християни за короткий час віддали поганам на спалення св. книги. Але інші воліли піти на муку й смерть, ніж сплямувати своє сумління відступством і зрадою.
Такими були церковний читець Теодул і диякон Агатопод, які служили Богові в македонському місті Солуні. Св. Теодул був ще молодий і походив з відомої родини; він читав вірним писання св. пророків і апостолів та проганяв з людей знаком св. хреста злих духів. Диякон Агатопод був уже дуже старий; він праведно провів усе своє життя. Коли настало переслідування християн, Теодул і Агатопод не виходили з церкви, тільки весь час молилися, щоб Господь поклав край безбожності, а також проповідували Боже слово. За те були ув’язнені. Поганський намісник намовляв їх до відступства, тримав у в’язниці, мучив їх різними способами, а вони на все те лише геройськи відповідали: “Ми, християни, готові все перетерпіти за Ісуса Христа”. Тоді намісник присудив кинути їх у море. Після вироку зв’язали їм руки за плечі, поприв’язували до ший каміння, посадили в човен, вивезли на море і там кинули їх у воду. В морі каміння повідривалося від ший, і тіла св. мучеників виплили на поверхню. Християни забрали ті св. мощі та з пошаною поховали.
