СВЯТИЙ ТЕОДОТ АНКИРСЬКИЙ І ДРУЖИНА
Давні списки св. мучеників подають імена св. Теодота і сімох дівиць, які загинули мученицькою смертю, мабуть, за імператора Діоклетіана в місті Анкирі.

СВЯТІ ПЕТРО, ДІОНИСІЯ І ДРУЖИНА
Під час переслідування християн за імператора Декія спіймали погани поблизу міста Лампсаку християнського юнака Петра і привели його до імператорського проконсула. Коли під час допитів він признався, що є християнином, проконсул показав йому імператорські накази про переслідування християн та домагався, щоб той приніс жертву поганському божк6ві. Відважний юнак заявив, що не можна поклонятися божкам, а тільки правдивому й живому Богові Ісусу Христові. Розгніваний такою відповіддю Петра, проконсул наказав прив’язати його до колеса і ламати йому кості. У великій муці св. юнак висміяв самодурство тирана і, піднявши очі до неба, просив сили витримати муку до кінця. Так і сталося, бо побачивши велику мужність Петра, проконсул наказав відрубати йому мечем голову. Згодом, коли проконсул вибирався в Троаду, привели до нього трьох інших християн – Андрія, Павла й Нікомаха. Останній спочатку сам вигукував, що він – християнин. Коли ж проконсул наказав його мучити, він вигукнув, що ніколи не був християнином та що готовий принести жертву божкам. Його справді звільнили, і він поклонився поганським ідолам, але ним відразу опанував злий дух, і він упав на землю та серед жахливих болів, кусаючи свого язика, марно згинув.
Коли це сталося, одна 16-літня дівчина Діонисія (Христина) голосно скрикнула:
– О нещасний, чому ж ти для відвернення однієї години мук стягнув на себе вічну й невимовну кару?
Почувши це, проконсул наказав привести її до себе та спитав:
– Чи ти християнка?
– Так, – відповіла дівчина, – я християнка і тому оплакую того нещасного, який не перетерпівши кари однієї хвилини, втратив вічний спокій.
Коли проконсул пригрозив, що спалить її живцем, Діонисія сміливо відповіла:
– Я не боюся твоїх погроз, бо мій Бог сильніший від тебе, він дасть мені силу перетерпіти все.
Тоді проконсул наказав відвести Андрія й Павла до в’язниці, де вже був християнин Діонисій, а дівчину наказав двом молодикам взяти на грішну забаву. Однак Бог вберіг її невинність. Коли вони привели її до свого помешкання, то втратили бажання до грішної справи, а опівночі з’явився в кімнаті ясним світлом осяйний юнак. Налякані поганські юнаки припали до ніг св. Діонисії та стали просити в неї порятунку. Вона відповіла їм:
– Не маєте чого боятися боятися, тільки знайте, що це мій покровитель і хоронитель”.
Наступного дня прийшли погани до проконсула та стали домагатися, щоб він видав їм Андрія і Павла. Коли побожні в’язні відмовились поклонитися поганській богині, проконсул наказав бичувати їх, а опісля віддати людям на каменування. Коли це побачила Діонисія, то вирвалася варті з рук, прибігла до каменованих християн, впала на їхні тіла, кажучи:
– Хочу тут з вами померти, щоб жити з вами в небі.
Проконсул наказав відтягнути Діонисію набік, а опісля звелів відрубати їй голову.
Цього дня вшановуємо також св. мучеників Іраклія, Павлина й Венедима, що були атенськими громадянами і загинули за проповідування Христової віри.