Св. Лукіліян був спочатку поганським жерцем у Нікомідії. Хоч він навернувся до Христової віри в старості, проте ще з запалом проповідував поганам Христа й багато з них через нього пізнали св. правду. За імператора Авреліана його ув’язнили і муками старалися змусити відректися Христа і принести жертву поганським божкам. Коли ж Лукіліян на суді й серед тяжких тортур залишився вірним Христовим слугою, його кинули у в’язницю. Там вже були чотири християнські юнаки: Клавдій, Іпатій, Павло й Денис, яких він своїм прикладом і апостольським словом зміцнив у св. вірі. Згодом св. Лукіліяна розп’яли на хресті, а його молодим побратимам мучеництва повідрубували голови. В той час, напевно, загинула за Христову віру також св. Павля, що опікувалася християнськими в’язнями й гоїла їхні рани. Мощі тих св. мучеників перенесли згодом до Царгорода, де їх вшановував побожний люд.
