Конон походив з села Видана, що в Малій Азії. Був сином поган Нестора й Нади. Але згодом прийняв Христову віру, навернув до неї і охристив своїх батьків. Після смерті матері та дружини Ганни, з якою жив у непорушеній чистоті, Святий вів на самоті таке богомільне життя, що Бог наділив його даром чудотворення. Св. Конона поважали християни й погани. Коли за часів Декія прибув в Ісаврію жорстокий гонитель християн Маги, він наказав ув’язнити св. Конона й жорстоко мучити за те, що відмовився принести жертви поганським божкам. Коли про це довідалися погани з села Видани, збіглися і силою відбили Святого. Маги ледве втік живий. Тоді люди стали цілувати рани Конона та збирати його мученицьку кров, бажаючи освятитися нею. Св. Конон, замість радіти своїм звільненням, сумував, що не міг віддати життя за Христа. Після того занесли його до села і там доти піклувалися ним, аж поки не видужав з своїх ран. Проживши ще спокійно два роки, спочив св. мученик Конон у Бозі приблизно 250 року.
