Св. Кодрат був сином грецьких християн з міста Корінта. Народився він у лісовій пущі, де його мати ховалася від переслідування імператора Декія. Оповідали, що коли мати померла, малого Кодрата живив сам Бог небесною поживою, а одежа, яку мати дала йому в дитинстві, росла чудесно разом з ним. Подорослішавши Кодрат покинув пущу і вернувся до міста, де почав вивчати медицину. Були в нього учні, які вели Богу посвячене життя.
Коли на наказ імператорів Декія й Валеріяна префект Греції Ясон почав переслідувати християн, привели св. Кодрата та його п’ять учнів до нього на суд. Ясон пробував переконати Кодрата принести жертву богам і таким чином врятуватися від кари. Коли ж Святий сміливо визнав свою віру в Христа та заявив, що вічне спасіння йому дорожче, ніж життя, наказав Ясон вірного Христового борця бичувати. Після того Ясон звернувся до учня Кипріяна з надією, що молодого скорше вдасться намовити до відступства; та св. Кодрат заохотив усіх бути непохитними у св. вірі і погордити людськими муками. Тоді звелів Ясон усіх мучити, а опісля кинути диким звірам на поживу; але ті навіть не торкнулися до них. Коли це побачили погани, то кинулися на них з палицями й камінням та побили їх, а Ясон наказав вивести їх за місто і відрубати їм голови. Сталося це 10 березня 258 року.
Зі св. Кодратом загинули тоді св. Денис, Анект, Павло й Крискент. На місці, де була пролита св. мученицька кров, витекла чудесним способом чиста, джерельна вода.
Загинули в Корінті за Христову віру також інші християни. Їхні муки були різні: Вікторина, Віктора й Никифора розтрощили в кам’яній ступі; Клавдій помер у муках, коли йому відрізали руки й ноги; Діодора спалили живцем: він сам скочив у вогонь; Серапіон загинув від меча; Папія й Леоніда втопили в морі. Від подібних мук загинули також побожні жінки: Харіїсса, Нунехія, Василісса, Ніка, Галія, Галина й Теодора.
