Св. Матрона була невільницею єврейки Павтилі, жінки солунського воєводи, якій була чужа християнська релігія; вона часто намовляла побожну Матрону відректися Христової віри, а коли побожна дівчина непохитно стояла в Ісусі, Павтиля жорстоко мстила їй. Св. Матрона зносила терпеливо свої страждання, добросовісно виконувала всі свої домашні обов’язки, гаряче молилася й ходила до церкви.
Коли одного дня св. Матрона вернулася з церкви, Павтиля спитала її, чому вона знову ходила до церкви замість того, щоб йти до синагоги. Свята відповіла: “Тільки в християнській церкві перебуває Бог, а від ізраїльтян Він відступив через закам’янілість їхніх сердець”. За ті слова Павтиля дуже побила св. Матрону, потім зв’язала і кинула до темної пивниці. Але наступного дня вона застала св. дівицю розв’язаною, бо пута самі з неї поспадали. Тоді Павтиля знову сказала немилосердно побити її жилами, кинути зв’язану до пивниці й замкнути двері. Проте через 3 дні знайшли св. Матрону знову розв’язану й заглиблену в св. молитви. Тоді жорстока Павтиля звеліла так немилосердно бити св. Матрону палицями, що вона або в руках своїх мучителів, або через кілька днів після тих побоїв померла. Тіло св. мучениці Павтиля наказала викинути на вулицю.
Християни, побачивши тіло св. Матрони, поховали його з пошаною, а єпископ Солуня Олександр збудував на її честь гарну церкву.
Жорстока Павтиля недовго тішилася своїм життям, бо через кілька днів після смерті св. Матрони несподівано потрапила в машину, що витискала виноград, і в ній загинула. Діялося це в ІІ сторіччі.
