СВЯТА ІРИНА
Про св. Ірину старовинні життєписці оповідають, що вона була донькою македонського князя. В аnостольські часи вона стала християнкою; один з учнів св. апостола Павла охристив її. Згодом вона навернула до св. віри також своїх батьків. Своє життя закінчила Ірина як Богові посвячена дівиця, а, може, навіть як мучениця. Хоч християни здавна вшановували св. Ірину, однак про її життя нема достовірних джерел.
СВЯТИЙ НИКИФОР МИДИКІЙСЬКИЙ
Св. Никифор жив у ті часи, коли в Малій Азії йшла боротьба за право вшановування св. ікон. Побожні християни багато натерпілися від іконоборців, що були під опікою деяких візантійських імператорів. Коли св. Никифор, будучи тоді ще юнаком, побачив напади іконоборців на правовірних, що згідно з навчанням Церкви, мали й вшановували по своїх церквах і домах св. образи, то покинув родинний дім і оселився в горах. Там він у великому спокою прославляв Бога молитвами й постами та випрошував світові мир і згоду. Коли іконоборча боротьба притихла, св. Никифор заснував 814 року Мидикійський монастир. Усі ченці, що вступили до нього, одноголосно вибрали св. Никифора своїм ігуменом. Коли ж за імператора Лева Вірменина знову розгорілася іконоборча боротьба, що довела до заколоту у Мидикійському монастирі, то монахи, що заразилися іконоборчою єрессю, прогнали св. Никифора з монастиря та кинули його в тюрму, де він як вірний борець за святу правду закінчив своє праведне життя.