У Малій Азії, в місті Кизиці, були замучені за Христову віру дев’ять християн: Теогнід, Руф, Антипатер, Теостих, Артем, Магн, Теодор, Тавмасій і Филимон. Коли за імператора Константина Великого вірні збудували на їхню честь церкву і поклали в ній їхні св. мощі, почали діятися в місті чуда, передусім оздоровлення недужих. Завдяки тим чудам майже все місто навернулося до Христової віри.
СВЯТИЙ МЕМНОН
Св. Мемнон замолоду відрікся світу і вступив у монастир, де так ревно працював над своїм поступом у християнських чеснотах, що став живим прикладом для інших співбратів. Своєю розсудливістю й побожністю він здобув таке довір’я братії, що вони вибрали його настоятелем. Свого вірного слугу Мемнона Бог наділив ласкою творення чудес. Одного разу він молитвою прогнав саранчу з монастирських полів, іншим разом вивів воду в безводному місці. Потопаючим, що просили порятунку через його заступництво, він являвся і разом з кораблем провадив їх безпечно до пристані. Відійшов до Бога в глибокій старості, потрудившись багато для Божої слави й спасіння людських душ. Різними чудами прославив Бог св. Мемнона й після смерті.