Коли римський цісар Декій приказав переслідувати хри­стиян, то багато з них прославили Христа мученицькою смер­тю на острові Криті. Передові між ними були т. зв. Критські Мученики, які називалися: Теодул, Сатурнін, Євпор, Євніміян, Зотик, Клеомен, Агатон, Василід і Єварист.
По ув’язнені їх за віру в Ісуса Христа погани насамперед били їх, обкидували камінням і держали в тюрмі, а опісля завели їх на старостинський суд у столиці Гортині.
Як тільки Христові слуги стали перед старостою, він приказав їм принести жертву поганському божкові Юпіте­рові, що його почитали критські погани. Коли ж побожні християни спротивилися цьому наказові, хотіли присутні кинутися на них і порозривати їх на кусні. Староста не дозволив на те, але сам казав жорстоко мучити їх. Свою муку терпіли християни з радістю. Коли поганська юрба ста­ла намовляти їх, щоб вони звільнилися від муки приносом жертви їх поганським божкам, безбоязні Христові борці від­повіли: “Ми християняи, ми готові скоріш тисячу разів умерти!” Розлючена мужністю св. християн юрба почала гукати на мучителів, щоб вони ще гірше мучили їх, але мучені ні на хвилину не захиталися в своїй вірності Христові. Тоді ста­роста, побачивши свою безсильність, казав убити їх мечем.
Коли сторожі вели св. мучеників на смерть, то вони до­рогою молилися за себе й усіх людей, а передусім за навер­нення земляків-поган до Христової віри.
Тіла замучених поховали побожні християни спочатку в Гортині, а згодом перевезли їх до Риму. Коли 458 року відбувався на Криті крайовий собор, то Отці, які були на соборі, написали листа до цісаря Лева І з заявою, що завдяки опіці св. Критських Мучеників іх острів був захоронений від єресі.
Св. Критські Мученики пролили свою кров за Христову віру 250 року.