Одним із 12 Христових апостолів був св. Юда Тадей. У Святому Письмі згадується про нього перший раз тоді, коли наведено імена всіх дванадцятьох апостолів (Мт 10). Іншу згадку про нього знаходимо в Євангелієві від св. Йоана з нагоди Тайної Вечері. Тоді Христос сказав: “Той, у кого мої заповіді, і хто їх береже, той мене любить; а хто любить мене, того мій Отець полюбить; і я полюблю його і об’явлю йому себе.” Сказав йому Юда, не Іскаріотський: “Господи, що таке сталося, що не світові, а нам ти себе об’явиш?” Відповів Ісус: “Коли хтось мене любить, моє слово берегтиме; і мій Отець полюбить його, і до нього прийдемо і в ньому замешкаємо” (Йо 14:21-23).
Про апостольську працю св. Юди Тадея після вознесіння Ісуса Христа маємо стародавнє передання, що він проповідував християнство в Юдеї, Самарії, Ідумеї, Месопотамії, Лібії, Персії, де разом зі св. апостолом Симоном прославив Господа мученицькою смертю.
Св. апостол Юда Тадей належить до тих мужів, яких Святе Письмо називає “братами Господніми”. За стародавнім християнським переданням св. Юда Тадей був сином Клеопи, брата св. Йосифа Обручника, і Марії, двоюрідної сестри Пресвятої Богородиці. Крім Юди, мав Клеопа ще трьох синів: Якова, Симона та Йосифа і дві доньки: Марію й Саломію. Саломія була жінкою рибалки Заведея і матір’ю Якова та Йоана. Усі вони були Христовими двоюрідними братами. Про це згадує св. євангеліст Матей: “Коли Ісус скінчив ці притчі, пішов звідти. І прийшов у свою батьківщину, і навчав їх у їхній синагозі, так що вони дивувалися і казали: “Звідки в нього ця мудрість і сила чудодійна? Чи він не син теслі? Хіба його мати не називається Марія, а брати його: Яків, Йосиф, Симон і Юда? І сестри його чи не всі між нами?” (Мт 13:53-56). Христові двоюрідні брати називалися: Алфеєві сини – Яків Молодий, Симон Зилот і Юда Тадей, а Заведеєві – Яків Старший та Йоан Богослов.
Перед їхнім покликанням на апостолів Христові родичі не були захоплені ні Ісусом Христом, ні його св. справою. Навіть тоді, коли Він покликав їх на своїх апостолів, їх не так захоплювала ідея Христового царства “не з цього світу”, як скоріше мрія про прогнання римлян та відбудову давнього ізраїльського земного царства Давида й Соломона. Пізнати це можна зі слів апостола Юди Тадея, який ще на Тайній Вечері питав Христа: “Господи, що таке сталося, що маєш нам об’явитися, а не світові?” Він був незадоволений, що Ісус Христос говорив їм під час Тайної Вечері лише про духовні речі і нічого не згадував про відбудову Юдейської держави, де й вони, Христові родичі, надіялися посісти вагоме місце.
Юда Тадей, як і інші апостоли, згодом змінив свій погляд на цю справу. Але для цього треба було хресної дороги і Голгофти, Великодня і зіслання Святого Духа, щоб перемінити їхні дочасні погляди і бажання та піднести їх до повного розуміння слів Господньої молитви: “Нехай прийде царство твоє”. З якою живою вірою в Христа і щирою, готовою до найбільшої жертви любов’ю, спішив згодом св. Юда проповідувати добру новину про Небесне Царство! Тоді він був уже справжнім апостолом Божого Сина, що вірив у Нього, любив Його та по-геройськи віддав своє життя за його славу і наше спасіння. Бо наша віра збудована й на його апостольській праці.
Св. апостол Юда Тадей залишив нам одне Послання, яке він написав, мабуть, уже після зруйнування Єрусалима; в ньому він застерігав вірних пер’ед єресями, про які писав св. Петро в своєму ІІ Посланні. Св. Юда виступає також проти фальшивих провідників:
“Улюблені, з усією пильністю стараючись написати вам про наше спільне спасіння, вважаю за конечне написати вам, щоб ви боролися за віру, передану раз і назавжди святим. Бо до вас просмикнулися деякі люди, що віддавна є призначені на засуд, безбожні, які благодать нашого Бога обертають на розпусту і відрікаються від єдиного Владики і Господа нашого Ісуса Христа. Вони – підводні скелі на бенкетах ваших, які живляться безсоромно з вами й самих себе випасають; хмари безводні, вітрами гнані, дерева осінні, неплідні, двічі померлі, вирвані з корінням; люті морські хвилі, що власним соромом шумують; зорі блукаючі, яким пречорна темрява навіки збережена. Про них також пророкував Енох, сьомий від Адама, кажучи: “Ось прийшов Господь із десятками тисяч своїх святих, щоб зробити суд над усіма та наказати всіх безбожників за всі їхні безбожні діла, що безбожно накоїли, і за всі негідні (слова), що їх говорили проти нього безбожні грішники.” Вони ремствують, нарікають на свою долю й у своїх пожадливостях перебувають, а їхні уста промовляють гордовито, підлещуються для користі. Ви ж, любі, що будуєтеся вашою найсвятішою вірою і молитесь в Святому Дусі, бережіть себе самих у Божій любові, очікуючи Божого милосердя нашого Господа Ісуса Христа для вічного життя”.