Одним з 12 Христових апостолів був св. Яків, син 3аведея й Саломії, старший брат св. апостола Йоана Богослова. Походив він із Галилеї і проживав у Витсаїді, де займався рибальством. Про першу зустріч Ісуса Христа з Яковом подає нам вістку св. євангеліст Матей: “А йдучи попри Галилейське море, побачив двох братів: Симона, що звався Петром, і Андрія, його брата, що закидали сіті в море, бо були рибалки. І до них мовив: “Ідіть за мною, я вас зроблю рибалками людей.” І ті негайно кинули сіті й пішли за ним. Пройшовши звідтіль далі, побачив інших двох братів: Якова, сина 3аведея, та Йоана, його брата, що в човні з батьком 3аведеєм лагодили свої сіті, і їх покликав. Вони зараз же, кинувши човна і свого батька, пішли слідом за ним”(Мт 4:18-22). Можливо, що в розмові з Андрієм і Петром, які жили в Бетсаїді і також займалися рибальством, Яків довідався і повірив, що Ісус є обіцяним Месією, і в своєму серці був уже настільки готовий до зустрічі з ним, що як тільки Ісус Христос покликав його, він відразу пішов за ним. Яків не радився з ніким, не відкладав рішення на пізніший час, не перечив, але перед Божественним Спасителем був готовий до беззастережної жертви. Родинні зв’ язки, домашні справи й особисті плани не перешкодили надзвичайному й непереможному бажанню: стати учнем Месії. Батько Заведей, певне, схвалив цей крок, а мати Саломія і сама з щирої душі посвятила себе Спасителеві, як це засвідчує св. євангеліст Марко, що пише: “Були й жінки, що дивилися здалека. Між ними була Марія Магдалина, Марія, мати Якова Молодшого та Йосифа, і Саломія, що слідом за ним ходили і йому услугували. .. ” (Мр 15:40-41). Яків уважно слухав науку Божественного Спасителя і наче проходив вишкіл у духовній семінарії, а у вільний час вертався ще з братом Іваном додому, де з батьком Заведеєм заробляли собі рибальством на прожиток. Згодом, коли Христос почав залучати своїх учнів до апостольської праці, Яків уже весь час був з ним. Він став одним з тих найщасливіших, про яких говорив Христос: “Істинно кажу вам: ви, що пішли за мною: як новий світ настане, коли Син Чоловічий сяде на престолі своєї слави, сидітимете й ви на дванадцятьох престолах, щоб судити дванадцять поколінь Ізраїля. І кожний, хто задля імені мого покине дім, братів, сестер, батька, матір, жінку, дітей, поля, в сто раз більше одержить і життя вічне матиме в спадщину” (Мт 19:28- 29). Як Ісус Христос навчав людей і робив різні чуда, разом з ним були всі його апостоли. Але на свідків деяких особливих подій Ісус переважно кликав тільки трьох апостолів, серед яких був і Яків. Про це подає нам вістку св. євангеліст Марко: ” … вийшов він із синагоги та разом з Яковом та Йоаном пішов у дім Симона та Андрія. Теща ж Симонова лежала у гарячці, тож йому негайно сказано про н.еї. Він підійшов і підвів її, взявши за руку, й покинула її гарячка, – і заходилась вона їм услуговувати!” (Мр 1 :29-31). “Коли він (Ісус) ще говорив, приходять від старшини синагоги й :кажуть: “Дочка твоя померла, навіщо :клопочеш Учителя?” Але Ісус, почувши слово, що ті сказали, промовив до старшини синагоги: “Не бійся! Тільки віруй”. І не дозволив іти нікому з собою, окрім Петра, Якова та Йоана, брата Якова. Приходять вони до старшини синагони в хату. .. Взявши ж дівча за руку, сказав до нього: “Таліта кум”, що значить у перекладі: “Дівчино, кажу тобі, встань!”. І притьмом устало дівча й почало ходити, – років же дванадцять мало … ” (Мр 5:35-42). Для поширення в світі єдиноспасаючої науки вибрав собі Христос 12 уповноважених помічників-апостолів. Преважливу подію вибору апостолів так описує св. Марко у Євангелії: ” … вийшовши на гору й покликав тих, що їх сам хотів, і вони підійшли до нього. І він призначив дванадцятьох, щоб були при ньому, та щоб їх посилати із проповіддю; і дав їм владу виганяти бісів. Призначив він дванадцятьох: Симона, якому дав ім’я Петро; Якова, сина Зеведея, та Йоана, брата Якова, і дав їм імена Воанергес, у перекладі: сини грому; Андрія, Филипа, Вартоломея, Матея, Тому, Якова, сина Алфея, Тадея, Симона Кананія; і Юду Іскаріота, що й зрадив його” (Мр 3:13-19). Апостолам Якову та Йоанові дав Ісус ім’я Воанергес, тобто сини грому, що вказувало, мабуть, на їхній характер і запальну вдачу. Це підтверджує й одна подія, яку оповідає св. євангеліст Лука. Одного разу “Ісус … пустився в дорогу до Єрусалима. Отож вислав посланців перед собою. Пішли вони й увійшли в якесь село самарянське, щоб йому приготувати. Та самаряни його не прийняли, бо він подорожував до Єрусалима. Бачивши це, учні Яків та Йоан, сказали: “Господи, хочеш, ми скажемо, щоб огонь зійшов із неба та спалив їх?” Ісус, обернувшись, почав їм докоряти. І вони пішли в інше село” (Лк 9:51-56). Як бачимо, Христові апостоли не відразу стали досконалими, але помалу набиралися Христового духа та укріплювалися в чеснотах. Пізнати це можемо також з іншої події, яку згадує св. Марко. Він оповідає, що під час однієї подорожі до Єрусалима приступили до Ісуса Яків та Йоан, сини Заведея, кажучи йому: “Учителю, хочемо, щоб ти нам зробив те, чого попросимо”. Він сказав їм: “Що бажаєте, щоб я вам зробив?” Вони ж сказали йому: “Дай нам, щоб один по правиці в Тебе, а другий по лівиці в Тебе сиділи в Твоїй славі”. Але Ісус сказав їм: “Чи можете пити чашу, яку я п’ю, і хри·щенням, яким я хрищуся, христитися?” Вони сказали: “Можемо”. Ісус же сказав їм: “Чашу, яку я п’ю, питимете, і хрищенням, яким я хрищуся, будете христитися, але сидіти по моїй правиці або по моїй лівиці, не моя річ вам дати, а кому приготовано”. І почувши про це, десятеро почали гніватися на· Якова та Йоана. Ісус же покликав їх і сказав їм: “Ви знаєте, що ті, які вважають себе князями народів, панують над ними, а їхні вельможі утискають їх. Не так воно хай буде між вами; але хто схоче бути великим, хай буде вам слугою; і хто схоче бути з вас перший, нехай буде рабом усіх. Бо й Син Чоловічий прийшов не на те, щоб йому служити, але служити й віддати своє життя як викуп за багатьох” (Мр 10:35-45). Цією відповіддю Ісус вчив своїх апостолів, а з ними й нас, що в його царстві перші місця здобуваються не особливими зв’ яз ками й бажанням вивищення, а глибокою покорою, невпинною працею й терпеливим несенням свого щоденного хреста. Хоч Яків своєю запальною вдачею робив деколи помилки, проте він був разом з Петром і братом Йоаном одним з найкращих учнів, яких Ісус Христос мав біля себе під час усіх особливих по)J:ій. Крім згаданих вище, такими були переображення і страждання Ісуса Христа. Про переображення читаємо вістку в св. Матея: “Після шістьох днів узяв Ісус Петра, Якова та Йоана, його брата, повів їх окремо на високу гору. І преобразився перед ними, і засяяло лице його, як сонце, а одежа стала біла, як світло. І ось з’явилися їм Мойсей та Ілля, і з ним розмовляли. .. Коли ж сходили з гори, Ісус наказав їм: “Нікому не розповідайте про це видіння, аж поки Син Чоловічий не воскресне з мертвих” (Мт 17:1-3, 9). Бентежні хвилини, які Ісус Христос переживав в Оливному саді, описує нам св. євангеліст Марко: “І прийшли вони на місце, що зветься Гетсиманія; і сказав своїм учням: “Посидьте тут, поки я помолюся. І взяв Петра, Якова та Йоана з собою, почав тривожитися й тужити і сказав їм: “Сумна моя душа аж до смерті; лишіться тут і чувайте”. І відійшов трохи, припав до землі і молився, щоб, коли можливо, оминула його та година” (Мр 14:32-35). Трилітнє товаришування з Божественним Спасителем, приклад його найкращих чеснот і численні повчання, а вкінці надзвичайне освячення Святим Духом у день П’ятидесятниці зробили з гарячкового Якова святого Христового апостола, сильного вірою, мужа геройських чеснот, повного Духа Божого Сина. Після вознесіння Ісуса Христа апостол Яків жив ще 11 літ. У 44 році деякі єрусалимські юдеї, противники Христової віри, оскаржили його перед тодішнім царем Іродом Агрипою, нкий започаткував переслідування християн, щоб догодити юдеям. У Діяннях Апостолів згадується, що в ту пору підняв 1~ар Ірод руку, щоб гнобити деяких із Церкви. І вбив Якова, брата Йоанового, мечем” (Ді 12:1-2). Яків був першим з 12 Христових апостолів, який загинув мученицькою смертю. У зв’язку з мучеництвом апостола Якова св. Климент Олександрійський залишив нам свідчення, що той юдей, який оскаржив Якова, був так зворушений його відвагою й силою духа під час судової розправи, що став жаліти про свій вчинок, навернувся до Христової віри і прилюдно заявив, що він – християнин. За те засудили його на смерть. Коли його вели разом з Яковом на місце страти, зрадник просив у апостола прощення. Тоді Яків зупинився на хвилину, обняв його, кажучи: “Мир з тобою”, опісля поцілував його і разом, вже як брати, пішли на місце страти, де їм обом постинали голови. Тіло св. Якова поховали в Єрусалимі. Зі смертю св. апостола Якова не стало в молодій Католицькій Церкві одного з найсильніших стовпів, на яких заклав Христос свою організацію. Але Боже ім’я було прославлене. Те мучеництво виявило, що Господь є безпосереднім оборонцем св. Церкви. Бо хоч вона втрачала головних членів і душпастирів, проте залишалася не менш сильною, як була спочатку; з кривавих переслідувань набирала ще більше росту й сили. Св. Яків з довір’ям здав своїх овечок на Бога, передаючи їм своє власне апостольське діло, а сам радо пішов до свого Спасителя, віддавши за Нього своє життя. Св. апостол Яків вважається небесним заступником Іспанії, бо є таке передання, що він проповідував там Христову віру.
