Діяння Апостолів переказують нам: коли Божий ангел вивів св. апостола Петра з в’язниці, то він “цілком свідомий пішов до дому Марії, матері Йоана, що звався Марком, де досить багато зібрались і молилися” (Ді 12:12). А в своєму листі до колосян Павло пише, що їх “вітає Марко, небіж Варнави, – про нього маєте вказівки, – прийміть його, як до вас прийде” (Кл 4:10).
Разом зі св. Варнавою, своїм вуйком, він походив, мабуть, з левітської родини. Цього Марка-Івана, родом з Єрусалима, будинок матері якого служив св. апостолам і першим християнам місцем для їхніх зборів і молитов, вважають св. євангелістом Марком, який написав друге Святе Євангеліє.
Перші кроки в апостольській праці євангеліст Марко зробив під проводом св. Павла, який забрав його з собою з Єрусалима до Антіохії в той час, коли разом з Варнавою носили єрусалимлянам допомогу. Але незабаром Марко відійшов від них і вернувся в Єрусалим, що не сподобалося св. Павлові, бо він вважав це непостійністю.
Коли згодом Марко вернувся до них, і Варнава бажав узяти його з собою на місійну працю в Малу Азію, Павло не погодився з цим. Тоді Варнава розлучився з Павлом і пішов з Марком на острів Кіпр. Але пізніше взаємини між ними налагодилися; Марко прибув до Рима, де під час ув’язнення Павла був йому за помічника. В листі до колосян Павло згадує, що Марко, Аристарх і Юст “єдині з обрізаних – мої співробітники для царства Божого, вони стали відрадою для мене” (Кл 4:10-11).
Про Марка згадує Павло також перед смертю в листі до Тимотея:”Візьми Марка і приведи з собою, бо він мені потрібний для служби”(II Тм 4:11).
Крім того, св. Климентій Олександрійський, Іриней і Папіяс говорять про Марка як про речника апостола Петра. В своєму І Посланні Петро пише з Рима: “Вітає вас церква, що у Вавилоні, і Марко, мій син” (І Пт 5:13).
Історик Євсевій зазначає, що Марко жив кілька літ в Олександрії і був єпископом того міста. Така сама згадка є в старовинному вступі до латинської Вульrати Євангелія св. Марка. Там він загинув за імператора Нерона мученицькою смертю.
Венеція здавна вшановувала св. євангеліста Марка як свого головного опікуна. Напевно, в тому місті були його св. мощі.
За часів св. Августина і Єроніма кожного з св. євангелістів вирізняв якийсь знак. Таким знаком св. євангеліста Марка є лев, цар пустині, про якого згадує св. Марко на початку свого Євангелія.
У своєму Євангелієві переказує нам св. Марко ту науку, що чув від св. апостола Петра. Євангеліє він написав погрецьки для християн перед 45 роком у Римі.