СВЯТИЙ АНДРІЙ КРИТСЬКИЙ
Кожного Великого посту, в середу ввечері четвертого тижня, відбуваються по церквах славні Поклони. Під час Утрені співаємо покаянний канон, під час якого кілька разів молимося: “Преподобний отче Андрію, моли Бога за нас!” Тими словами просимо небесного заступництва в св. Андрія Критського, який цей покаянний канон написав.
Св. Андрій народився в місті Дамаску (Мала Азія). Вперше він заговорив на сьомому році життя після свого першого св. Причастя. Коли йому було п’ятнадцять років, він вирушив до Єрусалима, де вступив у монастир св. Сави. Святістю свого життя він скоро звернув на себе увагу тодішнього Єрусалимського патріарха Теодора, що висвятив його на читця й піддиякона. Згодом він став нотарем базиліки й помічником прокуратора.
У 685 році патріарх Теодор послав його до Царгорода засвідчити однодушність із VI Вселенським Собором (680 р.), що осудив єресь монотелітів-одновільців. Виконавши своє доручення, Андрій залишився в Царгороді, був висвячений там на диякона церкви св. Софії та став управителем сиротинця й будинку для старих та одиноких людей. Його побожність, розум і невтомну діяльність помітив царгородський патріарх, призначивши його архієпископом столиці острова Крит. Звідси походить і його назва – св. Андрій Критський.
На владичому престолі його життя засяяло ясною зорею святості. Він писав свої прегарні релігійні пісні, духовні науки, оспівуючи Божу Матір, св. апостолів та мучеників. Своєю мудрістю і любов’ю до ближніх притягував до себе іновірців, переконуючи їх, що поза Христовою Церквою нема спасіння. Був чудотворцем.
Відійшов св. Андрій Критський до Бога приблизно 713 року, повертаючись з Царгорода до своїх вірних на Криті. Помер на малому острові поблизу Мітилини.

СВЯТА МАРТА
В Антіохії (Мала Азія) жила в VI сторіччі побожна дівчина Марта. Була вона тиха, покірна, повна любові до Бога, якому хотіла служити все життя в досконалому дівицтві. Але батьки були проти, тому вона, покорившись їхній волі, вийшла заміж.
Марта, сумлінно виконуючи всі обов’язки доброї дружини, багато молилася, передусім до св. Йоана Христителя, постила та була милосердною до вбогих. Коли мала стати матір’ю, явився їй св. Предтеча і предрік, що Бог дасть їй “дивного сина”. Народженого хлопчика назвали під час св. Хрищення Семеном.
Дитина стала для побожної Марти великою потіхою. Вона дбайливо доглядала сина, виховувала його в правдивій побожності. Вона звертала його очі на св. хрест, складала його ручки До молитви, брала з собою до церкви та вчила проказувати ім’я Господнє.
Несподівано в Антіохії сталася жахлива трагедія. В результаті землетрусу майже все місто стало руїною, загинув патріарх, десятки тисяч мешканців між якими й Мартин чоловік. Залишилася тільки церква св. Йоана Христителя, а також Марта та її малий Семен, які саме під час землетрусу молилися в церкві.
3 церкви вийшла Марта вдовою, а її хлопчик – сиротою. Після землетрусу замешкала Марта з Семеном поблизу церкви. Кожну свою вільну годину вона проводила в церкві у молитві. Вернувшись додому, готувала їжу й робила всю домашню роботу, – і знову ставала на коліна, молилася, била доземні поклони та просила в Бога ласки собі, синові й усім потребуючим. Так робила вона і вночі. Крім цього, шила білий одяг тим, хто готувався прийняти св. Тайну Хрищення, помагала хоронити убогих, відвідувала хворих і ув’язнених, ділилася останнім шматком хліба з бідними.
На сьомому році життя Семен попрощався зі своєю матір’ю, покинув світ та пішов служити Богові. За молитвами побожної матері й Божою ласкою він став згодом славним на весь християнський світ св. Семеном Стовпником Дивногорцем і великим чудотворцем.
Марта залишилася сама. Її щастям стала постійна, сердечна злука з Богом і діла християнського милосердя. Довідавшись, що син, Божий слуга, веде життя великого самозречення на стовпі, поспішила до нього. Побачивши під стовпом багато недужих, що шукали помочі Семена, сказала йому: “Мій сину, пам’ятай про свою неміч і впокорюйся перед Господом, бо сам по собі ти – ніщо, тільки знаряддя в Божих руках”.
Вернувшись додому, Марта знову поспішила до церкви на довгу молитву. Коли люди просили її сісти під час довгої богослужби, вона казала: “Не годиться сидіти в Божому домі, тут сповняються св. Тайни. Ангели, тремтячи, стоять перед Господнім престолом, а ми, грішні й нужденні, будемо сидіти в його церкві?”
За рік до смерті Бог об’явив Марті, що вже надходить час її переходу до вічності. Увесь той рік св. жінка молилася, а за кілька днів до смерті пішла відвідати свого сина. Цілу ніч вони провели у спільній молитві й розмові. Наступного дня вона прийняла св. Тайни та благословила Семена. Повертаючись до міста, занедужала. Люди завезли її до Антіохії, де вона 551 року віддала Богові свою праведну душу. Поховали її в гробі, який побожні люди викопали біля стовпа її св. сина. Бог прославив його багатьма чудами. Згодом побожні люди збудували над гробом св. Марти величну церкву.